22 : 46 27 ТРАВНЯ 6904D АР
Зі стрічки новин Associated Press у Новій Англії, 23 : 22:
ТЕРМІНОВО
ЧЕМБЕРЛЕН, ШТАТ МЕЙН
НАДЗВИЧАЙНО ПОТУЖНИЙ ВИБУХ СТРУСНУВ ОБ’ЄДНАНУ СТАРШУ ШКОЛУ ІМ. ТОМАСА ЮЕНА В НЕВЕЛИКОМУ МЕЙНСЬКОМУ МІСТЕЧКУ ЧЕМБЕРЛЕН. ТРИ ЧЕМБЕРЛЕНСЬКІ ПОЖЕЖНІ МАШИНИ, ВІДРЯДЖЕНІ РАНІШЕ БОРОТИСЯ З ПОЖЕЖЕЮ В СПОРТЗАЛІ, ДЕ ПРОХОДИВ ШКІЛЬНИЙ ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР, НЕ ЗМОГЛИ НІЧИМ ЗАРАДИТИ. УСІ ПОЖЕЖНІ ГІДРАНТИ ПОБЛИЗУ ПОШКОДЖЕНІ, А ТИСК ВОДИ В МІСЬКОМУ ВОДОГОНІ В РАЙОНІ ВІД СПРІНГ-СТРІТ ДО ҐРАСС-ПЛАЗА НАРАЗІ ВІДСУТНІЙ. ОДИН ПРЕДСТАВНИК ПОЖЕЖНИХ ПОВІДОМИВ: «З ТИХ ШТУК ПОЗРИВАНІ ЗАГЛУШКИ. З НИХ ТУТ БИЛИ ЦІЛІ ФОНТАНИ, ПОКИ ТАМ ГОРІЛИ ДІТИ». ПОКИ ЩО ВДАЛОСЯ ВИДОБУТИ ТРИ ТІЛА. ОСОБУ ОДНОГО ВСТАНОВЛЕНО — ТОМАС Б. МІРЗ, ЧЕМБЕРЛЕНСЬКИЙ ПОЖЕЖНИЙ. ДВОЄ ІНШИХ, ВОЧЕВИДЬ, БУЛИ ВИПУСКНИКАМИ. ЩЕ ТРЬОХ ЧЕМБЕРЛЕНСЬКИХ ПОЖЕЖНИХ ЗАБРАЛИ ДО МОТТОНСЬКОГО ШПИТАЛЮ З ЛЕГКИМИ ОПІКАМИ Й ОТРУЄННЯМ ДИМОМ. ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО ВИБУХ СТАВСЯ, КОЛИ ПОЖЕЖА ДОСЯГЛА ШКІЛЬНИХ ЦИСТЕРН ІЗ ПАЛЬНИМ, РОЗТАШОВАНИХ ПОБЛИЗУ СПОРТЗАЛУ. ТАКОЖ ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО САМА ПОЖЕЖА ПОЧАЛАСЯ ЧЕРЕЗ ПОГАНУ ІЗОЛЯЦІЮ ЕЛЕКТРИЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ПІСЛЯ ПОРУШЕННЯ В РОБОТІ ПРОТИПОЖЕЖНОЇ СИСТЕМИ БУДІВЛІ. КІНЕЦЬ.
23 : 22 27 ТРАВНЯ 70119Е АР
У Сью були тільки учнівські права, але вона взяла ключі від материної машини, що висіли на вішалці коло холодильника, й побігла в гараж. Годинник на кухні показував рівно 23 : 00.
За першою спробою вона залила свічки й примусила себе почекати, перш ніж пробувати знову. Цього разу двигун кашлянув і завівся, і машина з ревом вискочила з гаража, задерши крило на повороті. Вона розвернулась, і задні колеса відкинули назад гравій. Материн «плімут» моделі 77-го року вирулив на дорогу й завихляв задом, ледь не втрапивши на узбіччя, від чого їй стало млосно в животі. Тільки тут вона зрозуміла, що весь цей час із глибини її горла, наче звір із пастки, рвався стогін.
Вона не зупинилася під знаком «STOP», що позначав перетин траси 6 і Бек-Чемберлен-роуд. Пожежні сирени кричали в ніч десь на сході, де Чемберлен межував із Вестовером, і на півдні, позаду неї, де був Моттон.
Вона майже дісталася підніжжя пагорба, коли школа вибухнула.
Вона тупнула об гальма обома ногами, і її кинуло на кермо, як ганчір’яну ляльку. Шини провищали по асфальту. Вона насилу намацала ручку, відчинила двері й вискочила з машини, прикривши очі від сліпучого сяйва.
Згусток полум’я здійнявся в небо, тягнучи за собою ореол дрижачих сталевих листів даху, дерева й паперу. Запах був густий і маслянистий. Мейн-стріт освітило, наче фотоспалахом. У той страхітливий проміжок між секундами вона побачила, що все спортзальне крило школи Юена перетворилося на випотрошену й випалену руїну.
Ударна хвиля налетіла наступної миті й штовхнула її спиною на землю. Дорожнє сміття пролетіло повз неї раптовим потужним поривом, разом зі згустком теплого повітря, що невловимо нагадало їй про
(запах підземки)
подорож до Бостона минулого року. Шибки «Домашньої аптеки» й «Фруктової компанії Келлі» дзвінко розкришилися й посипалися всередину.
Вона впала на бік, а вогонь саме залив вулицю світлом пекельного полудня. Те, що сталося далі, минуло для неї у сповільненому записі, але її думки гнали вперед
(мертві вони всі мертві керрі можна й не вгадувати керрі)
зі своєю звичайною швидкістю. До місця події квапилися машини, люди бігли в халатах, нічних сорочках і піжамах. Вона побачила, як з будинку, в якому містилися чемберленський поліційний відділок і суд, вийшов якийсь чоловік. Рухався він повільно. Машини їхали повільно. Навіть люди, що бігли, пересувалися повільно.
Вона побачила, як чоловік на сходах поліційного відділка приклав долоню до рота й щось прокричав. Прокричав нечітко, поверх завивання сирен ратуші й пожежних машин, поверх ревіння вогняного чудовиська. Почулося щось схоже на:
— Агой! Пиріжи сци харкає!
Уся вулиця була мокра. На воді танцювало світло. Коло заправки «Амоко».
— …туди, там бенз…
А тоді світ вибухнув.
Зі свідчень Томаса К. Квілена, даних під присягою перед Комісією з розслідувань штату Мейн у зв’язку з подіями 27—28 травня в Чемберлені (подана нижче скорочена версія взята з книги «Чорний Випускний: звіт Комісії Вайт», Нью Йорк: Signet Books, 1980):
П: Містере Квілен, Ви живете в Чемберлені?
В: Так.
П: Назвіть свою адресу.
В: У мене кімната над більярдною. Я там працюю. Витираю підлогу, чищу столи пилососом, доглядаю ігрові машини — пінбольні автомати й усе таке.