Вона зупинилася на нижній сходинці й глянула на натовп, що перетікав до центру містечка. Звірі. Нехай же вони згорять. Нехай вулиці сповняться запахом їхньої жертви. Нехай це місце назвуть раккою, іхаводом, полином.
Раз-два.
І трансформатори на ліхтарних стовпах розцвіли переливчастим фіолетовим світлом, розкидаючи навколо бенгальські іскри. Високовольтні дроти впали на вулицю хрест-навхрест, як висипані з коробки сірники, і дехто побіг, і від цього їм же стало гірше, бо тепер уся вулиця була всипана дротами, і почався сморід, і почалося горіння. Люди закричали й посунули назад, і дехто торкнувся дротів і затупцював у рвучкому електричному танці. Дехто вже простягнувся на землі, а з їхніх халатів і піжам ішов димок.
Керрі розвернулася й пильно подивилася на церкву, з якої щойно вийшла. Важкі двері з грюком зачинилися, ніби на них налетів ураган.
Керрі повернулася в бік дому.
Зі свідчень місіс Кори Сімар, даних під присягою перед Комісією з розслідувань штату Мейн (зі звіту Комісії Вайт), стор. 217—218:
П: Місіс Сімар, Комісія розуміє, що Ви втратили на випускному доньку, і глибоко Вам співчуває. Ми зробимо все можливе, щоб не розтягувати процедуру.
В: Дякую. Звісно, я хочу допомогти, чим зможу.
П: Чи були Ви на Карлін-стріт приблизно о 00 : 12, коли Керіетта Вайт вийшла з Першої Конгрегаціоналістської церкви на тій же вулиці?
В: Так.
П: Чому Ви там були?
В: Мій чоловік мусив на вихідні поїхати до Бостона в справах, а Ронда була на Весняному балі. Я сиділа вдома сама, дивилася телевізор і чекала на неї. Саме дивилася «Кіно у п’ятницю», коли загула міська сирена, але я не пов’язала її з балом. А тоді вибухнуло… Я не знала, що робити. Намагалася дзвонити в поліцію, але в слухавці пищало, що лінія зайнята, вже після третьої цифри. Я… Я… Тоді…
П: Не кваптеся, місіс Сімар. Ми чекатимемо стільки, скільки Вам буде треба.
В: Мені вже майже не тямилося. Вибухнуло вдруге — тепер я знаю, що то була заправка «Амоко», — і я вирішила піти в центр і подивитися, що діється. Небо світилося тією страшною загравою. Тоді в мої двері почала гупати місіс Шайрз.
П: Місіс Жоржетта Шайрз?
В: Так, вони живуть за рогом. Вілов-стріт, 217. Це зовсім недалеко від Карлін-стріт. Вона гупала й гукала: «Коро, ти є? Ти є чи нема?» Я пішла до дверей. Вона була в халаті й човганцях. Було видно, що вона змерзла в ноги. Вона сказала, що вони телефонували до Вестовера, щоб дізнатися, чи там нічого не знають, а там сказали, що школа горить. Я сказала: «Милий Боже, Ронда ж там на дискотеці».
П: І тоді Ви вирішили піти до центру з місіс Шайрз?
В: Ми нічого не вирішували. Просто пішли. Я взулася в якісь човганці — здається, Рондині. На них були такі білі помпончики. Треба було взути свої, але я не подумала. Мабуть, я й зараз не думаю. Нащо я розказую вам про своє взуття?
П: Розповідайте так, як Вам зручніше, місіс Сімар.
В: Д-дякую. Я дала місіс Шайрз якийсь старий жакет, що трапився під руку, і ми пішли.
П: На Карлін-стріт вийшло багато людей?
В: Не знаю. Я була надто стривожена. Може, з тридцять. Може, й більше.
П: Що сталося?
В: Ми з Жоржеттою пішли до Мейн-стріт, тримаючись за руки, наче дівчатка, що йдуть лугом після смерку. Жоржетта клацала зубами. Я пам’ятаю це. Я хотіла сказати їй, щоб вона не клацала, але подумала, що це було б нечемно. За півтора квартала від церкви я побачила, що там відкриті двері, й подумала собі: хтось увійшов просити Божої допомоги. Але за секунду зрозуміла, що це не так.
П: Як зрозуміли? Було б логічно припустити те, що Ви подумали спочатку, хіба ні?
В: Просто зрозуміла, та й усе.
П: Ви впізнали особу, що вийшла з церкви?
В: Так. То була Керрі Вайт.
П: Ви раніше коли-небудь бачили Керрі Вайт?
В: Ні. Її не було серед друзів моєї доньки.
П: Ви коли-небудь бачили Керрі Вайт на фотографії?
В: Ні.
П: І в будь-якому разі, була ніч, а Ви перебували за півтора квартала від церкви.
В: Так, сер.
П: Місіс Сімар, а як Ви зрозуміли, що то Керрі Вайт?
В: Просто зрозуміла, та й усе.
П: Це Ваше розуміння, місіс Сімар — чи було воно схоже на те, ніби у Вашій голові засвітилася лампа?
В: Ні, сер.
П: А на що воно було схоже?
В: Не можу сказати. Воно вислизало, як вислизає сон. Прокинешся, і вже за годину пам’ятаєш тільки, як щось снилося. Але я зрозуміла, що то вона.