Тварини ретельно вибирають, у якому саме випадку вони вдадуться до бійки. Згідно з результатами досліджень, це відбувається тільки тоді, коли вони очікують на перемогу. Тварини точно оцінюють власну силу порівняно з іншими. Ця навичка формується в юності, коли вони грають із родичами, а також у процесі спостереження за батьками: у яких випадках ті вирішують атакувати, а у яких – сховатися в безпечному місці. У грі молода тварина випробовує свої сили і порівнює себе з іншими. Унаслідок природного відбору вижити вдалося мозку, що здатен ефективно проводити соціальні порівняння. Соціальне порівняння стає базовою навичкою виживання.
У сучасному суспільстві битися не прийнято, незалежно від того, можете ви перемогти чи ні. Якщо дитина почне битися через печиво, ви, вірогідно, заберете печиво й покараєте дитину. Ви можете вважати, що ваші слова є досить повчальними, але навчання відбувається зовсім за іншим принципом. Якщо дитина отримає печиво, через яке сталася бійка, то запам’ятає, що бійка закінчується винагородою, хоча ви кажете їй зворотне.
Люди вчаться боротися без застосування фізичної сили. Дошкульні зауваження, судові позови, конкуренція (дружня і не зовсім) – усе це є ненасильницькими способами зустріти ситуацію, що ви її сприймаєте як загрозу, а не втікати від неї. Мозок продовжує оцінювати ризики від бою і його уникнення. Негативне мислення – це спосіб боротись із найменшими ризиками. Можна, нічим не ризикуючи, заявити: «Та всі вони недоумки». Також можна подумки протиставити себе всім чоловікам або всім жінкам, усім начальникам або всім заможним людям – або всім противникам глютену. Можна вибухати гнівними тирадами на адресу знаменитостей, коли вони з’являються на телеекрані. Можна лаяти міську владу. Коли ця дія знижує відчуття загрози, нехай хоча б на мить, приємні емоції створюють нейронний зв’язок. Наступного разу, коли людина відчує себе погано, цей нейронний зв’язок запропонує їй варіант дії. Звичайно, усе це відбувається несвідомо, але коли людина відчуває, що піддається нападкам, вона каже: «Та всі вони недоумки», і її стан покращується.
Конфлікт є невід’ємною частиною життя ссавця. У переважній більшості випадків тварини вирішують конфлікти між собою без фізичного насильства завдяки тому, що одна зі сторін уважає за краще ретируватися й уникнути травм та болю. При цьому на межі конфлікту вони перебувають постійно. Ми заплющуємо очі на цей факт і воліємо чути жалісливі історії про те, як тварини допомагають одне одному, але для тварин конфлікт – це норма. Коли під впливом загрози в них стимулюється синтез кортизолу, вони шукають спосіб забезпечити своє виживання.
Наприклад, сильні мавпи часто забирають їжу в слабших. Між ними не відбувається бійки, тому що більш слабкі особини здаються без бою, щоб уникнути подряпин та укусів. Здатися означає приректи себе на голод, слабкість і відсутність можливості залишити нащадків, тому мавпа завжди оцінює потенційні ризики. Битися – це великий ризик, тому що в природному середовищі отримані поранення нерідко виявляються фатальними, через них тварина буде не в змозі втекти від хижака. Мавпа може віддати перевагу залишитися голодною сьогодні, але бути цілою й неушкодженою і знайти собі їжу завтра. Хоча і завтра банан у неї теж можуть відібрати. Тож мавпі не залишається нічого іншого, як постійно шукати можливості, що допомогли б уникнути конфлікту. Якщо вона отримує банан, то почувається прекрасно.
Дещо про мозок ссавця…
Мавпа може віддати перевагу залишитися голодною сьогодні, але бути цілою й неушкодженою і знайти собі їжу завтра. Хоча і завтра банан у неї теж можуть відібрати. Тож мавпі не залишається нічого іншого, як постійно шукати можливості, що допомогли б уникнути конфлікту.
Вам може бути огидною ідея кривдити слабких. Але якщо бос навантажить вас додатковою роботою, цілком можливо, ви захочете знайти якогось безвідмовного колегу, щоб звалити все це на нього. Або, на свій подив, ви можете усвідомити, що зганяєте злість на беззахисному незнайомцеві, тому що не вистачило духу по-чоловічому поговорити з хамом-сусідом. За прогнозування наслідків відповідають лобові частки головного мозку. У приматів вони маленького розміру, а в людини – великі. Саме тому ми витрачаємо стільки часу, аналізуючи альтернативні сценарії замість битися. Але тільки-но людина приймає рішення не битися, вона опиняється в ролі тієї мавпи, якій здається, що на її банан знову хтось претендує. Негативне мислення полегшує ситуацію.