Розділ 2. Позитив від позбавлення загрози
Уникнення загрози дуже приємно відчувати, до того ж воно мотивує повторити поведінку, що спричинила покращення настрою
Уникнення чи позбавлення від небезпеки – є прямим сигналом успішного виживання. Навряд чи може бути щось приємніше.
Під дією кортизолу людина почувається жахливо, тому вона згодна на все, аби лише припинити синтез гормону стресу в організмі. Прийнятна будь-яка стратегія – битися, бігти, завмерти на місці, підкоритися домінуванню, – що веде до позбавлення від небезпеки. (Підкорення соціальному домінуванню – характерна для ссавців стратегія, що дозволяє уникнути заподіяння шкоди.)
Негативне мислення є одним зі способів «битися, бігти, завмерти на місці, підкоритися домінуванню». Цей шлях мислення допомагає людині позбутися відчуття небезпеки і почуватися добре. На жаль, щоб насолоджуватися приємними відчуттями, доведеться постійно підтримувати всередині себе негативний настрій щодо навколишнього світу.
З цього розділу ви дізнаєтеся, як реактив нещастя викликає відчуття кризи та як формуються звички для полегшення перебігу цієї кризи. Іноді ці звички лише посилюють негативні почуття, але людина здатна впоратися з ними, коли розуміє механізм їх виникнення.
Задоволення від зниження рівня реактивів нещастя
Наш мозок розвивався у світі, що повнився небезпеками, а тому його завданням номер один було уникнути їх. Коли в організмі відбувається викид кортизолу, усе, що здатне знизити його рівень, сприймається як приємне відчуття. Відома реакція «бий або біжи» пригнічує синтез кортизолу, саме тому вона є настільки поширеною. Ми звикли сприймати цю реакцію негативно, але варто замислитися: чи не є це тією стратегією, яка допомагає всім ссавцям рятуватися від загрози. Тікати стрімголов або рішуче ринутися битися з ворогом набагато приємніше, ніж переживати жах та заклякнути перед обличчям загрози й нічого не робити.
Коли людина стикається із загрозою, то відчуває негайну потребу «щось зробити», щоб її позбутися. Кора головного мозку допомагає проаналізувати безліч деталей щодо потенційних варіантів. Людина усвідомлює, що і в стратегії «битися», і в стратегії «бігти» будуть наслідки. Кора головного мозку прораховує ці наслідки шляхом абстрактного відтворення кожної з цих стратегій. Негативне мислення – спосіб «бити чи бігти», не вчиняючи фізичних дій. Воно робить можливим бій без фізичної шкоди і втечу без переміщення в просторі. Прийнятне все, завдяки чому припиняються негативні переживання.
Нейронні зв’язки всередині мозку утворюються під дією гормонів, тому, коли через негативне мислення людина звільняється від неприємного відчуття, вона починає чекати на те, що отримає більше полегшення від сильнішого негативного мислення. Якщо людина відчуває хвилинне полегшення, коли каже собі «Вічно так відбувається!», то несвідомо програмує себе на те, щоб повторювати цю фразу знову і знову.
Як мозок конструює загрозу
Імовірно, ви чули вислів «Я відчуваю неприємності». Це дуже доречне нагадування про те, що інформацію щодо неприємнощів людина сприймає за допомогою органів чуття. Зебра відчуває загрозу, бо молекули, що передають запах лева, досягнувши її носа, активують нейрони, якими проходить електричний імпульс про необхідність синтезу кортизолу. Зебра не відчуває загрози через те, що в неї є когнітивна концепція, ніби її може зжерти сусід, який завжди буде жити з нею поруч. У неї недостатньо нейронів для абстрактного мислення, і її мало хвилюють філософські узагальнення про несправедливість світу. Єдине, чого вона хоче, – зробити щось, щоб рівень кортизолу знизився. Перший крок на шляху до цього – отримати якомога більше інформації про небезпеку. У кризовий момент мозок зебри збирає всю доступну інформацію про місцезнаходження лева, а також інші деталі.
Ссавці постійно перебувають у пошуку інформації, що допоможе їм уникнути біди. Кора головного мозку людини особливо ефективно порається із завданням відстеження потенційних загроз. Кількість нейронів, що спрямовані від мозку до очей, удесятеро перевищує кількість нейронів, що спрямовані у зворотньому напрямку. Це означає, що людина вдесятеро краще пристосована до того, щоб знаходити інформацію, яка їй потрібна, ніж до того, щоб обробляти інформацію про те, що коїться навкруги. Коли в організмі людини відбувається синтез кортизолу, вона відмінно знаходить сигнали небезпеки.
Що стимулює синтез цього гормону? У сучасному світі це точно не запах лева.