Нора підняла її і передала Беджерові.
— Це золото, точно, — сказала вона.
Харбін задоволено посміхнувся.
— Можеш не сумніватися, це таки воно! І тут його повно, дитинко!
Беджер звернувся до Ховрашка.
— Принеси сакви. Швидше!
Коли той вийшов, Харбін спитав:
— А як із ним?
Беджер знизав плечима.
— Буде допомагати нам дорогою. А як доберемось до Мазатлана, дамо йому п'ятдесят зелененьких, і нехай забирається геть.
Ховрашок повернувся із двома парами саков, і вони почали швидко наповнювати їх золотом.
— Здається, буде важкувато, — задумливо зауважив Том. — Добре було б мати зайвого коня або двох.
У цей час Ден Родело тихо зайшов у передні двері. В руці у нього був револьвер. Зайшовши, він одступив убік від дверей і завмер, спостерігаючи.
Том Беджер помітив його першим і повільно, обережно підніс руки вгору. Він ніколи не бачив, як Ден Родело стріляє, але мав підозру, що досить добре.
— Дай я гляну, — попрохав Ховрашок.
— Дивись.
Ховрашок заліз на стіл і почав нишпорити рукою у заглибині.
— Є! — вигукнув він і смикнув руку, в збудженні вдаривши її об край балки. — Дві штуки!
— Держи їх, — сказав Харбін. — То буде твоя частка.
— Ти кажеш, що це усе, що я одержу?
— Ти ж вибрався з в'язниці, хіба ні?
— Великодушний Джо Харбін! Ти завжди був щедра людина, Джо! — проказав м'яко Ден Родело, і рука Джо Харбіна розкрилася, наче він зібрався щось схопити.
— Не пробуй, Джо.
Харбін повільно підняв руки, за ним Ховрашок. Джо повернувся обережно, усміхаючись Денові.
— Як живеш, Денні? І можеш розмовляти зі мною без револьвера. Ми ж друзі, згадай!
Родело посміхнувся. Харбін ніколи не любив його, і він знав це.
— То Ти не станеш заперечувати, щоб і я отримав частину від цього?
— Ти збожеволів… Я ж оце здобув сам-один, і ти це знаєш.
— А я отримав за це строк.
— Давайте спочатку виберемось звідси, — втрутився Беджер. — Скоро тут буде повно поліції, якщо ми загаємось, а тоді вже нікому нічого не дістанеться.
Підхопивши одну пару саков, він рушив до дверей.
— Пішли. Візьмемо їхній фургон, а наші коні підуть позаду.
Ден Родело не ворухнувся.
— Куди ви збираєтесь їхати?
— На південь… а що?
— Це буде помилка. Треба спочатку йти на схід, потім уздовж західного краю гір Хіла. До того часу, як вони розберуть, що до чого, ви вже будете на борту судна у Затоці.
Вони пильно дивилися на нього, і погляди їхні були вигострені підозрою.
— Про що це ти базікаєш? Яке судно? — запитав Харбін.
Ден Родело ворухнув стволом револьвера.
. — Вантажтесь. Ти, Томе, маєш слушність. Час іде. Ви зробили помилку, коли вдарили начальника тюрми. Він добра людина, але стає твердим, як його зачепити, а ви його зачепили аж занадто сильно.
— Що це усе означає? — спитав Харбін.
— Він вам цього не подарує, анітрохи. Вам доведеться втікати скоріше й довше, ніж будь-коли доводилось. Начальник, ви ж знаєте, був армійським офіцером, і у нього є друзі вздовж усього мексиканського кордону, що допомагали йому під час заварухи з апачами. Вони будуть полювати на вас разом із ним, як і тоді.
Вони швидко навантажили здобич на коня і рушили — Нора попереду, Ден Родело — позаду. Ховрашок ніс ліхтаря. Посідавши верхи, повернулися до крамниці по фургон, що на ньому Джейк і Клінт прибули до Голд-Сіті.
— А як із ним? — Харбін показав у бік крамниці.
— Забудь про нього, — сказав Родело. — Він знає всіх, хто ховається від закону, звідси аж до Ель-Пасо. І ще жодного разу не розкрив рота. Сема Берроуза добре мати на своєму боці; але якщо його зачепити, то доведеться ховатися не тільки від закону, але й від його порушників.
— У фургоні є вода, — сказала Нора. — Ми набрали кілька бідонів та бурдюків перед тим, як вирушили.
— Нам знадобиться більше, — сказав Родело. Він повернувся до Ховрашка, одночасно витягши з саков золоту монету. — Візьми оце й купи у крамниці усі бурдюки та фляги, що там є. Потім ми їх наповнимо. Попереду — довгий шлях без води.
Пустельна спека усе ще була в повітрі, ані подиху вітерця. Тільки зорі, розвішані в небі низько над ними, здавалися прохолодними. Було тихо, дуже тихо. Ден Родело стояв обік і стежив за приготуваннями. Він перевірив, щоб усі бурдюки та фляги були наповнені; кожен з них буде потрібен у тому пеклі, що лежить південніше. У пустелі трапляються колодязі й джерела, але він знав дуже добре, краще, ніж будь-хто отут, якими ненадійними бувають оті пустельні джерела та водоймища.