Найда вдячно притиснув дарунок до уст і зодягнув на шию. Тоді, пустуючи, щоб розвіяти неприємний осад від прощання, притиснув до себе Марічку, міцно поцілував у пухкий рот, хутко відпустив, хоч та й не пручалася. Потім плеснув по плечі Юрка і скочив у сідло.
– Тримайтеся, молодята. І не піддавайтеся ніякій Марі, мара б її побрала...
Розділ восьмий
– Думаю, що з повним правом оголошу тобі, о найдостойніша серед богинь, вічний шах, – пишномовно, трохи співучо промовив Велес і посунув на одну клітину чорного пішака в обладунках монгольського воїна. – Прийми це як знак пошани до твого героїчного супротиву. Відверто мушу визнати, що то була одна з найкращих партій, які мені вдалося зіграти у цьому віці...
Морена ще вперто розглядала шахматну дошку, але й одного погляду було досить, щоб збагнути, що пат оголошено справедливо.
Затиснений у кутку одним-єдиним чорним воїном, білий король в одежах слов’янського князя не мав права зробити жодного руху... Праворуч і позаду закінчувалося ігрове поле. Ліворуч була клітка, що самим своїм забарвленням нагадувала про загрозу удару чорного пішака. А просто перед королем, нахабно посміхаючись йому в обличчя, пригнувшись як для стрибка і вийнявши наполовину кривий клинок, стояв ворожий воїн.
Для білого князя він не став би суперником, і той змахнув би його з дошки одним ударом булави, але несила. Бо неподалік причаївся низькорослий вершник, націлений на цю ж клітину. Князь залишався живий, але безпорадний як немовля.
– За достойний опір дарую тобі волю, – продовжував кпинити Велес. – Плати данину і пануй собі далі...
Морена, хоч і сердилася за програш, примусила себе відірватися від безнадійної ситуації й подарувати Чорнобогові чарівну усмішку.
– Здаюся на милість переможця...
– То ж то... – становчо проказав Велес. – Будеш знати, як наших зачіпати... – А тоді не витримав і розсміявся: – Так що там з викупом?
Морена зітхнула.
– Як домовлялися...
– О-хо-хо... – Велес потягнувся до хрускоту в раменах. – Одне бажання... Для простого смертного – лише мука. Спробуй-но вибрати, чого найбільше хочеться. А для мене... Ну, скажи, чого я не можу такого, що можеш ти?
– Якщо добре подумати, – втрутився у розмову Перун, що саме увійшов і почув останні слова, – то щось би і знайшлося. Я так думаю...
– Фе, – вдавано ображено скривилася Морена. – Срібна борода до колін, а думки, як у прищавого хлопчиська навесні...
– Ага, – буркнув Перун. – Якраз я лише про ваші жіночі зваби й думаю безнастанно... Мав на увазі, що в кожного є справи, якими він сам не надто охоче займається...
– Книга! – підхопив задоволено Велес. – Спілкуватися з нею просто нестерпно!
– О, ні... – заблагала богиня. – Тільки не це.
– Учися вигравати і не доведеться чорну роботу власноруч виконувати, – настановчо промовив Перун й усівся поруч. – Між іншим, я зголоднів. Ці монгольські страви доведуть мене до виразки шлунку. Але ж не може Сульде бридитися їжею свого народу і зовсім нічого не їсти. Тільки вигадки про зарік трохи спрацьовують, дозволяючи обмежувати це безконечне споживання конини та баранини... Накажи подати щось поживніше і м’якше для утроби. І не вичаруване. Від чарів теж потім, як камінь проковтнувши...
– Старіє наш Перун, – шепонула Морена до Велеса, а сама клацнула пальцями і наказала служницям, що вифурнули з іншої кімнати: – Полумисок борщу на сметані і три дюжини вереників у грибній підливі. Пити що будеш? – уже до Перуна.
– Квас, але щоб солодкий...
– А мені, – не втерпів і Велес, – все те ж саме, але не квас, а горня холодного топленого молока...
Служниці вклонилися й щезли.
– Добре їсти і довго спати – бог здоров’я мусить дати, – протягнула насмішкувато Морена.
– А що? – в тон їй відказав Перун. – Не все ж про спасіння душі молитися. Тіло теж їжі потребує.
– До того ж, – Велес так нап’яв м’язи, що мало не розійшлася по швах вишита льняна сорочка, – хороше тіло вимагає і їжі хорошої...
Морена пирхнула.
– Єдиного люди своїми постами он як виморили – шкіра й кості... Ти б і нас такими бачити хотіла?
Четверо гномів втягнули ще один стіл, уже застелений білосніжною скатертиною. Відразу ж – повітрулі заставили його замовленими стравами.