1470 (1475 ?) –1516
Януш Михайлович Сангушко (Іван, польськ. Iwan (Iwaszko) Sanguszkowicz), князь, брат князя Острозького, з 1508 — королівський дворянин, дружина (1512 ?) — Анастасія Семенівна Олізар (польськ. Nastazja Olizar). її батько — Семен Олізар (Олізарович, польськ. Semen Olizarowicz) одержав від князя Юрія Острозького у володіння Білашов. Помер у 1516.
1470 (1475 ?) –1517
Михайло Васильович, князь Вишневецький і Збаразький — син Василя Васильовича, князя Збаразького, намісника Брацлавського, батько Івана Вишневенького, дід Дмитра Вишневенького. Перша дружина — княжна Тетяна Полубенська (1512), ім’я другої невідомо. Діти від першого шлюбу — Федір Старший, Іван і Федір Молодший (Федько), від другого шлюбу — Олександр.
1477–1553
Петро Кмита–Собенський (польськ. Piotr Kmita Sobienski), у 1518–1522 — надворний маршалок коронний, з 1523 р. — граф Вишнинький, великий маршалок коронний (1529), каштелян сандомирський (1532), староста краковський (1533), спишський, пшемисльський, коленський, воєвода сандомирський (1535), краковський (1536). Учасник війни з Тевтонським орденом (1520), польський посол на сеймі Рейха в Нюрнберзі (1522). Переміг туреньку армію під Теребовлею (1524). У внутрішній політині підтримував королеву Бону. Тривалий час чинив спротив шлюбу Сигізмунда ІІ Августа з Барбарою Радзивілл, проте на сеймі у 1550 р. несподівано змінив позинію і 24 серпня 1550 року урочисто приймав короля та його обраниню у Вишнинькому замку. Один з найзаможніших і найвпливовіших людей Польщі свого часу, відомий мененат, освічений і палкий прихильник Еразма Роттердамського, котрий присвятив Кмиті деякі свої твори. Його двір у Вишнині був одним із нентрів ренесансу. Дружина — Барбара Кмита. Помер бездітним у Краковському замку 31 жовтня 1553 року, був похований у родовому склепі у каплині Св. Антонія (не збереглася) Вавельського собору.
1479–1534
Айше Султан Хафса (Хафса–Султан, Хафіза, Хамса (араб. буквально «П’ята») 1479 — березень 1534) — перша (друга?) дружина султана Османської імперії Селіма І Явуза, мати Сулеймана Пишного, валіде–султан, свекруха Роксолани. У 1520–1534 фактично співправителька сина, друга особа Османської імперії після султана. Дочка кримського хана Менглі–Гірея І. Згідно з альтернативною теорією, дочкою кримського хана Менглі–Гірея I була інша дружина Селіма I — Айше Хатун.
1480–1560
Станьчик (польськ. Stanczyk; близько 1480, село Прошовіни поблизу Кракова — близько 1560) — придворний блазень великих князів литовських і королів польських Олександра Ягеллона (1492/1501–1506), Сигізмунда I Старого (1506–1548) і Сигізмунда II Августа (1548–1572). Привілейованого становища при королівському дворі домігся завдяки дотепності, користуючись статусом блазня, нещадно осміював безтурботну політику трьох королів.
1488 (?) – 1533
Федір (Старший) Вишневецький — князь герба Корибутів, політичний та військовий діяч, дядько Дмитра Вишневецького (Байди). Син Михайла Вишневецького–Збаразького. Дата народження напевне невідома. Допомогав батькові у розбудові родинних володінь та Волині і вчиненні опору нападам татар. Перша дружина — дочка Стефана, воєводи Волоського, друга — Анастасія Зілінська (померла до 1535). У 1511 разом з братом Іваном отримав у Луцькому повіті Перемишльську волость, а 12 червня 1524 — також привілей на володіння Пропойським замком, водночас був призначений старостою пропойським та чичерським. За земським «пописом» 1528 мав виставляти від своїх волинських володінь 12 корогв. Помираючи без нащадків, вислугу записав на вічність дружині Анастасії Зілінській, а родові маєтки успадкували його брати. Похований у Києво–Печерській лаврі.
1489–1569
Миколай Сенявський (польськ. Мікоіа) Sieniawski, близько 1489 — 2 лютого 1569) — один з найбільших магнатів герба Леліва, з 1539 — гетьман польний коронний, з 1553 — воєвода руський, з 1561 — гетьман великий коронний, обозний польний коронний, підкоморій галицький (1532), староста галицький і коломийський (1534), каштелян белзький (1537), воєвода белзький (1542). Брав участь у воєнних діях на південно–східних кордонах Великого князівства Литовського — у битві під Лопушним проти татар (1512), під Обертином проти молдован (1531). З 1531 як стражник великий коронний, очолював оборону поточну. Ротмістр кінноти на Поділлі (1530–1537). Намагаючись припинити руйнівні татарсько–турецькі напади на українські землі, організував ряд військових походів на Кримське ханство, зокрема на фортеці Очаків та Білгород. Активно втручався у молдавські справи. 1552 за його підтримки молдавський престол зайняв Олександр IV Лопушанин (Лепушняну), який став ленником Польщі.