Але то наш українсько–хуторянський ліричний відступ.
Найбільше багатство Шумеру — записана їхня історія. На тисячах тисяч джерел клинописним шрифтом. Усі жанри присутні тут, і перш за все, як би по–сучасному сказати, офіційна історіографія. Діяння богів і царів. На Землі і на Небі. Міфологія? Якщо на Небі? Ні, задокументована історія.
У 1869 році французький вчений Жуль Опперт увів в обіг цей термін — Шумер. Начало начал.
Постіндустріальну, інформаційну епоху, у яку ми живемо, як відомо, відкрив, як зоряну туманність Андромеди, канадський мислитель Маклюен. Його геніальна книга «Галактика Гутенберга» містить не тільки це відкриття, а є одою винахіднику друкарської справи, яка вивела людство різко на новий, вищий виток розвитку.
Але за кілька тисяч літ до Іоанна Гутенберга шумерські друкарі уже вміли користуватися шрифтами і чудово володіли друкарською справою у нашому нинішньому сенсі.
А містобудування за три тисячі літ до Христа навіть за фрагментальними артефактами просто вражає масштабами будівельної справи. Що вже говорити про легку промисловість! Рівень був такий, що шумери могли б скласти нині конкуренцію китайцям, які заполонили весь світ товарами широкого вжитку. Ткацьке діло не уступало друкарському. Шумери вдягалися, як римські патриції, правда, за тисячі і тисячі літ до них.
Видатний шумеролог, професор С. Крамер, усередині минулого століття переклав один із численних творів, який можна причислити до такої науки, як політологія. У ньому детально розкриваються засади державного і суспільного устрою із праобразом сучасного двопалатного парламенту. Тут же — детальний і перший в історії людства опис перших шкіл, досліджень із космології і космогонії, збірник прислів’їв і приповідок, бібліотечний каталог, кодекс законів та коментарі до них із впровадженням самого поняття суспільного порядку і соціальної справедливості, обґрунтування соціальних реформ, календар землероба. А підручники з ботаніки, зоології, географії, теології, математики. А збірники пісень для уроків співів із нотами. Перелік предметів ширший, ніж у нашій середній загальноосвітній школі.
А тепер — про найголовніше: створене шумерами Святе Письмо — це першоджерело, у порівнянні з яким Біблія є лише його конспектом, а тому вважати Старий Завіт, так би мовити, ідеологічною базою лише тої нації і держави, яка нині має державну столицю у Єрусалимі, — історично неоправдано та науково некоректно. Біблія як виклад того, що записано про події у Шумері й далі, стосується усього людства.
І все це — набір усіх компонентів того, що зветься теперішньою людською цивілізацією, враз, одномоментно впало на Землю!
Зерно людства, людського життя і саму її величність Людину на Землю занесли якісь незбагненні космічні вітри.
Був на Землі круглий НУЛЬ цивілізації, а відтак стало усіх 100 відсотків того життя, яке ми нині маємо і яке трохи наче поліпшуємо такими примітивними цяцьками, як демократія, але ще більше компрометуємо різного роду гонитвами за такими примарами, як комунізм.
Не будемо йти слідами Аврама і його нащадків. Бо про все це достеменно можна довідатися у Старому Завіті. Зупинимося на тому, звідки він походить і де, відповідно, він отримав божественний наряд на звершення своєї місії.
Лише нагадаємо дати: 3800 літ до нашої ери Шумер досяг розквіту, а у 2123 році Аврам вирушив з Ура, щоб започаткувати діяння, які привели до приходу на Землі Живого Бога Ісуса Христа.
І це вже не український, а біблійний відступ. І знову повернемося у Шумер, щоб спитати — звідки воно все це взялося, бо легко сказати — з неба впало.
Виявляється, творці і мешканці цієї протоплазми сучасного людства таємниці із того — звідки вони взялися — не роблять. Навпаки, вони дуже детально і протокольно скрупульозно описали, хто і як їх створював.
У 1971 році відчайдушні вчені із США отримали урядове схвалення дуже вже фантастичного, хоча реального проекту. Вони запустили безпілотний космічний апарат із феноменальною місією, який називався адекватно — «Піонер».
Посланець Землі мав за 21 місяць не тільки дістатися до Марса, а й пробратися через пояс астероїдів і наблизитися до крайнього від нас Юпітера. Розрахунок спеціалістів із NASA був такий, що юпітерське гравітаційне поле мало б його викинути за межі Сонячної системи.