Зберу все душу роздираюче, аби спробувати викласти наступний кульмінаційний сюжет як науково витриману лекцію із генної інженерії.
Не вписується останнє слово наукового генія сучасного людства у біблійні координати, але всі світила від науки приходили до висновку, навіть якщо блудили на шляху до істини, що вона, істина, там, де релігія, віра в Бога, накладається — один до одного — на науку, у віру в людину.
Уявіть собі, що п’ять тисяч років тому вас запросили на комплексний урок із анатомії, астрономії, історії рідної країни та теології у шумерську середню школу, де один із найближчих праправнуків Адама подає вам урок на тему, передбачену планом районного відділу освіти і рекомендовану Міністерством освіти Демократичної Республіки Шумер, —
ЯК МАВПОПОДІБНИЙ КРОМАНЬЙОНЕЦЬ
СТАВ БОГОПОДІБНОЮ ЛЮДИНОЮ.
У Книзі Буття (вірш 26–27) сказано: «І сказав Бог: створимо людину по образу Нашому. По подобію Нашому. І створив Господь Бог людину із праха земного, і вклав у нього дихання життя, і стала людина живою».
Для створення «по образу і подобію» істоти, яка вже існує, необхідно, щоб новостворювана істота володіла набором генів свого батька. Є така штука, як хромосоми, які є всередині кожної живої клітини і визначають фізичні та інтелектуальні характеристики потомства.
Хромосоми ці є стержнями, на які нанизані довгі нитки ДНК. За наявності лише чотирьох нуклеотидів ДНК можна уявити собі ланцюг комбінацій, і у цей ланцюг вкраплюються хімічні «сигнали», які запускають або зупиняють синтез. Синтезуючі ензими діють, як хімічні посередники, активізуючи РНК, які виробляють білки для побудови м’язової тканини і множини диференційованих клітин живого організму, запускаючи імунну систему. Це і називається продовженням роду — продукуванням потомства «по образу і подобію».
Новостворену богами людину шумери називали ЛУ У буквальному сенсі перекладається як приручений.
На глиняних таблицях з Месопотамії зображено безліч образотворчих ілюстрацій, як це робилося. Справа у тому, що мова не йде про стопудовий креатив. Створення з нуля, на порожньому місці. Не створення із нічого чогось, а саме про своєрідне приручення йде мова.
Коли Енкі доповідав володарю Нібіру (дванадцятої, їхньої рідної, планети) про свій план, то він повідомив, що у нього є ідея створювати новий вид не з нуля, а використати існуючий гомінід шляхом його вдосконалення «по образу і подобію».
Далі пішла вже технологія. Йдеться про божественний елемент, який описується як субстанція, і земний елемент, який називається глина. У перекладі на наукову мову, як десятки тисяч літ тому, так і тепер, — про змішування божественних генів аннунаків із земними генами мавполюдини шляхом запліднення яйцеклітини його самки. Виходить так, що Адам став першою людиною із пробірки. Штучне запліднення — штука банальна як для людини ХХІ століття.
А тоді, як скрупульозно описують першоджерела Біблії — шумерські історичні хроніки, — процесом керував бог Енкі. За розподілом обов’язків серед нефілім — президент академії наук. Він звелів богині Нінту «намішати глини». До речі, все робилося руками цієї Богині Землі і дружини мудрого Енкі.
Нінту діяла строго за інструкцією. Належало отримати два екстракти — із аннунака, і для цього нею був підібраний молодий бог. Вона взяла у нього кров і «ширу», а відтак за допомогою очищаючих ванн отримала есенцію. Те, що вийшло із крові, було названо ТЕ.Е.Ма, що перекладається як «те, що скріплює пам’ять». Тепер це називається ген.
Другий елемент, отриманий із молодого аннунака, — «ширу» — перекладається як плоть. Чоловіча сперма.
Два елементи Нінту ретельно перемішала. Потім першочоловіка часом називали ЛУЛУ, що перекладається як змішувати. По–теперішньому найбільш влучне означення — гібрид.
З другого боку, яйцеклітинка другого учасника процесу — самки мавполюдини — так само очищалася у виключно стерильних ваннах, а відтак поміщалася у так звану посуду — форму. Тут яйцеклітині належало пробути визначений термін, поки вона вже на другій стадії змішувалася із субстратом двох божественних елементів.
Наступний етап — запліднена і відформатована яйцеклітина повинна була — за всіма правилами генетики — реімплантована у матку жінки.
Уявляєте, завданнячко — кому народити першу на Землі людину! Тут навіть у богів голова піде обертом. Але всі ризики виявилися меншими, ніж монументальність божественної мети — започаткувати на одній із планет однієї із систем — Сонячній — рід богоподібних істот!