Бо, з другого боку, 63 мільйони, які завершаться перед Наступним Різдвом Христовим, — хіба то вже так багато для створіння Всевишнього, у якого ми віримо, — для виплеканої Його Благодаттю найкрасивішої у світі нашої красуні Землі.
То є, прошу я вас, майже ніц, коли повірити нік вак інел і всім їхнім послідовникам мудрецям земним, що найпростіші форми життя на Землі зародилися чотири мільярди років тому (це наші роки, а не цолькін).
Багатоклітинні форми, як і ми, зрештою, витворилися мільярд років углиб. Хребетні, що володіють центральною нервовою системою, мають вік у кілька сотень мільйонів. А от у календар майя потрапляють ще ближчі наші родичі — ссавці, яким уже десятки мільйонів. Першим людиноподібним звірам не більше кількох мільйонів. А відтак, за сотні літ тому звідкись узявся наш рідний Homo sapiens, що, виходячи із попередніх темпів еволюції, в одну мить стрибнув на десятки мільйонів уперед. Відбулося те, коли туземний звір став богоподібною людиною. І тих, хто це зробив, ми у різних релігіях по–різному трактуємо богами, на яких ми подібні, хоча дуже вже неоднаково, а абсолютна більшість — дуже вже мало та із великою натяжкою. Так, тільки ззовні, а всередині — звір на таке не здатен.
Цивілізація у нинішньому сенсі склалася у цивілізаційних ядрах кілька тисяч років тому. Індустріальна революція, що стала фундаментом нинішнього способу життя людей, — то лише якихось триста літ тому. А постіндустріальна доба, яка має ще одну назву — інформаційна, — якщо бути зовсім точним, до мікрона, то кілька літ тому, хоча не буде похибкою стверджувати, що вона — он там, за вікном народжується.
Але давайте назад — на Юкатан. Ми взяли собі за моду останні кільки тисяч наших років вживати таку одиницю виміру, як епоха. Хтось там жив в епоху феодалізму, а ми живемо в епоху демократії, що в українському варіанті нічим не відрізняється від феодалізму.
І скільки це — років — епоха? Ніхто не скаже. Так собі балакаємо, а майя — на відміну від нас — люди не тільки вчені, а й серйозні. У них із термінологією, особливо щодо магії Часу, — дуже по–науковому коректно. У їхньому календарі епоха — це наступна часова одиниця, яка складається із 13 бактунів. Набігає 5 125,36 року, або 1 872 000 днів. От що таке одна Світова Епоха — якщо закруглити, майже два мільйони обертів планети нашої навколо осі.
І тут ми виходимо на 21 грудня 2012 року — це останній 1 872 000–й день Епохи, у якій ми з вами, пані та панове, живемо. Правда, на самому фініші. У самому кінці світу цього…
Можна возрадуватися — так то ж не кінець Світу, а кінець Епохи! Можна й так напитися оптимізму із календаря майя. Наразі не будемо розчаровувати тих, котрі не хочуть бути останніми.
Але давайте далі морщити лоби і думати, бо мудрість майя — заняття не тільки не для слабонервових, а й не для слаборозвинутих.
Ну добре — із першою одиницею — 260 днів — усе зрозуміло. Це коли кожен із нас із сперматозоїда виростає до Царя природи.
Чому бактум — це 144 000 днів? І тут випливає феноменальний збіг: доба, тобто кругосвітня наша подорож навколо осі, — 1 440 секунд. А що таке секунда? Це найголовніша одиниця виміру нашого життя — один удар людського серця. Нема ударів — немає нашого особистого резонансу із хвилями Галактики. Немає нас, бо немає нашого життя, яке продукує наше, заведене Всевишнім, серце. І перші із цих ударів — там, в утробі, де ми виростаємо до галактичних одиниць саме із синхронізацією руху усього того, що на Небі, видимого і навіть невидимого.
А далі — яка вмотивованість усіх наступних, вищенаведених цифр, включно із виміряною до сотих доль дня і ночі такої одиниці, як майже 2–мільйонноденна наша нинішня Епоха?
Що там побачили нік вак інел у центрі світобудови?
Ключ до розуміння доктрини майя про Світові Епохи там, у Центрі. Чумацький Шлях перетинає еклектику (коло небесної сфери, по якому обертається Сонце, Земля, Місяць та інші планети) у двох місцях: один раз у сузір’ї Стрільця, другий раз — у сузір’ї Близнюків. У вченні майя ці перетинання визначають як Космічний центр. Хрест, який утворюється цим перетинанням у сузір’ї Стрільця, спрямований у саму середину нашої Галактики Чумацького Шляху, тобто у Галактичний центр.
Мені пригадується знаменитий фільм Василя Шукшина «Калина червона», у якому меланхолійний герой (не головний герой Єгор) з приводу різних сільських сенсацій, які розповідала йому дружина–пліткарка, завше реагував однаково: «Ну і що?»
Так і тут — ну і що, з тих стрільців, близнюків та іже з ними тельців? А те, що у час зимового сонцестояння, тобто 21 грудня 2012 року Сонце буде вирівняне із серединою цього галактичного хреста. Земля, Сонце і вся Сонячна система, що, як відомо, має назву — Чумацький Шлях, стануть в один ряд із центром Галактики.