Платон по праву за нинішніми параметрами наукової активності був би серед лідерів, бо якось прийнято цитувати його до місця і не зовсім. Мудрого грека можна номінувати на звання першого професора в історії світової науки. Є у нього і цитата щодо конкретного предмета — земної осі, рух якої в момент катаклізму Платон описує так: «Уперед і назад, і знову праворуч і ліворуч, уверх і вниз, блукаючи у всіх шести напрямах. Земна вісь один раз перевернулась, потім нахилилась і знову повернулася у попереднє положення. Коли сталося це спустошення, справи у людей склалися так: навколо була неосяжна страшна пустеля, усі тварини загинули».
Плутарх мало відомий, як астрофізик, але у його творах також знайдете опис зміщення осі обертання планети: «Щільне повітря сховало з очей небо, і зірки збилися з дороги від хаотичних спалахів вогню і диму та скаженого вітру. Сонце уже не дотримувалося незмінного і постійного маршруту так, щоб відрізняти схід і захід, і не обертало у звичному порядку пори року… Полюс набув повороту або нахилу».
Скандинави якось не фігурували у шифрограмах минулих тисячоліть, але їхня північна периферія не оминає те, що має місце у міфології усього земного Вавилону: «Гори почали нахилятися. Земля стала втрачати свій вигляд. Зірки стали відпливати з неба. Всесвіт перетворився на велетенську піч. Полум’я виривалося із тріщин у скалах, повсюдно люто шипіла пара. Уся живність, усе рослинництво було знищено. Залишилася тільки гола випалена земля».
З протилежного боку земної суші аборигени Вогненної Землі передають крізь десятки поколінь легенду, як «Сонце впало у море, і води піднялися над найвищими горбами. Уся земля була затоплена, за винятком однієї найвищої вершини, на якій вижило кілька чоловік».
Було б недоречно не навести свідчення чи не головних наших героїв — центральноамериканських аборигенів: «Одного разу люди почули підземний гул і глухі звуки безперевного грому. Сонце і місяць почали набувати то червоного, то синього, то жовтого кольору, дикі звірі почали без страху підходити до людей. Відтак знову вдарили громи, густа пітьма піднялася від землі до неба, і посипалася гроза. Люди забули, як виглядає денне світло. Одні люди опинилися невідомо де, інші вмерли невідомо як, бо всюди царював суцільний хаос. Вода піднялася так високо, що вся земля опинилася під нею».
У «Біблії» майя — епічному священному тексті «Пополь–Вух», що перекладається як «Книга народів», прямо вказується: Всесвітній потоп бу створений «Серцем світу» — ядром Землі та зміщенням її полюсів.
Атлас, складений вченими нинішнього світу, «Палеографія Європи за останні сто тисяч років», практично підтверджує усю цю глобальну міфологію. На жаль, «казки народів світу», зі всіма жахіттями, на відміну від неуків, світова наука схильна сприймати як доконану фактологію.
Любителям відпочивати чи у нашому українському Криму, чи на близьких нам середземноморських узбережжях наведу лише один промовистий опис із згаданого Атласа. Так десь тисяч 4–5 років тому Азовського моря не було, а Чорне море було і не було, бо було воно не морем, а прісним озером. Саме Потоп з’єднав його із Середземним морем через пролив Дарданелли. Звідки, до речі, назва? А від слова Дардан, що означає — потоп.
І перетворенням озера на море, на березі якого нині розташована красуня Одеса, і появою Азовського моря маємо «завдячувати» все тому ж зміщенню земної осі, у результаті якого у районі наших південних кордонів утворився гігантський розлом у земній корі.
А нині моделювання Коров’якова синхронізуються навіть із проблемами, які виникли у предвічних перелітних птахів. Вони, як відомо, долають континенти за невидимими маршрутами, прокладенними магнітними полями, але останнім часом так само катастрофічно збиваються з путі і не долітають до місця призначення. Збивають їх з пантелику ті самі поля, які все сильніше розхитуються невблаганною руйнівною рукою.
Про це мені з тривогою розповідали на острові Хайнань, що на півдні Китаю, неподалік від Гон–Конга і Тайваню. Саме сюди, як кажуть самі тутешні острівні аборигени, звично століттями прилітали у вічне літо наші лелеки.
Спеціальні тривожні дослідження про бунт полюсів обнародували і японські вчені. За їхнім закликом було проведено цілу низку міжнародних симпозіумів, результати яких довели до відома сильних світу цього, а для нас, посполитих, суворо засекретили.
Від чого залежить це повзання всередині земного черева? Тут така політика, що аж ніяк не внутрішні фактори відіграють головну роль, а виключно зовнішні, перш за все, такий всеосяжний фактор, який виглядає он з–за вікна, і, не дай Боже, народитися у таку пору,