КОЛИ СОНЦЕ У ГНІВІ.
Яке таке ключове слово для нас, землян, коли ми силкуємося задуматися, що то за штуковина така — життя? І невблаганно та із пієтетом піднімаємо голову ввись. Сонце — ось те, що найближче до нашого людського сенсу Творця. Якщо тобі не вистачає сірої речовини і філософ у тобі цього разу так і не народився, то найелементарніше уявити зримого Бога, коли він випливає вдосвіта з–за горизонту.
Великий містик і мислитель нашого часу, за призначенням Наступник Апостола Петра, Папа Римський Іван Павло Другий, більшість днів свої земних зустрічав, милуючись, як сходить Сонце. Якщо воно, джерело світла і тепла, знову приходить зі сходу, то і цього дня життя продовжується. Все нормально.
Don’t worry! Be happy! Не журись, людство! Будь щасливим! Сьогодні, як і вчора, бо знову Сонце зійшло. У порівнянні із цим щастям для всіх нас геть решти всі біди — такі нікчемні і мініатюрні, як наші кроки до центру Галактики.
Майя Світові Епохи за останній цикл — 26x1000 — іменували, як не важко здогадатися, — за Сонцем. Вміли «зрити» у корінь. Перша світова епоха тривала 4008 років і називалася Сонце–Вода, наступна — Сонце–Землетрус, третя — Сонце–Ураган, перед нами — Сонце–Пожежа, а наша — Сонце–Рух. Усі попередні з отим уточненням через дефіс звучать якось страшно і насторожливо. Не буду приховувати: уточнення — це спосіб знищення людства у кожній із епох.
Хто цей безпощадний кат, який не тільки виносить нам вирок, а й особисто виконує його? Язик не повертається, бо воно, Сонце, у свідомості всіх, котрі жили, живуть і житимуть, — як мати. Святиня. Ікона. Первородна і пречиста любов у нашому серці.
Але облишмо емоції. Є сувора правда життя, яке Сонце має звичку як дарувати, так час від часу — припиняти, висмикуючи ці доленосні полюси, на шпицях якого тримається колесо нашого земного буття.
Напевне, найавторитетніша інституція з предмету, про який ведемо мову, американське агентство NASA надрукувало доповідь «Загрози космічної погоди: соціальні та економічні наслідки», висновки якої керівник вченої ради і професор Університету Колорадо Даніель Бейкер прокоментував так: «Наслідки сонячного штурму, який ми очікуємо восени 2012 року, можна порівняти за масштабами із наслідками ядерної війни або падінням на Землю гігантського метеорита».
Спалахи на Сонці відбуваються регулярно, їх кількість зростає циклічно кожних 11–12 років. І пік припадає на все той же 2012–й.
Голландський астрофізик Пірс ван дер Майєр, який є провідним експертом нашої континентальної NASA — Європейського космічного агентства (ESA) — консультує уряди країн ЄС дуже вже песимістично. Він вважає, що Сонце перебуває на тій стадії, що може попросту зірватися.
Там є теж певні температурні нормативи, приміром, середня погода на Сонці — 27 мільйонів градусів за Фарингейтом. А останнім часом — у 49 мільйонів градусів розжарилося світило. Це так, якби середня температура літом у Києві була, як завше, 27 градусів, а тут раптом припекло — 49 градусів. Дубай із Ріядом відпочивають.
Про нештатну ситуацію на Сонці свідчать і знімки гігантських протуберанців, які зафіксувала сонячна і геліосферична обсерваторії NASA SOHO. Джерело за авторитетністю — номер один у науці і практиці. Якщо температура на Сонці буде зростати так і надалі, то всі чотири полюси, на яких напнуто вітрила життя на Землі, розплавляться. Не знаю, мої слова треба сприймати як фігуральний чи як геофізичний вираз.
У руслі катастрофічно–чорнобильського мислення грядущу подію на Сонці, про яку на всі голоси здіймають лемент американські фізики, можна назвати сонячним чорнобилем із корональним викидом, оскільки мова йде про те, що у космос полетить фрагмент сонячної корони.
Як завше у таких випадках, бували вже генеральні репетиції. Перша з них отримала назву Каррінгтонського явища, оскільки його помітив англійський астроном Річард Каррінгтон. Трапилося це у 1859 році. Він першим помітив за кілька годин до катаклізму, як на Сонці з’явилися незвично великі плями. Невдовзі їх уже міг розгледіти кожен, хто підніс голову вгору. Неозброєним оком було видно, як на Сонці дві найбільші осліплюючі плями просто вибухнули, розірвалися і, відірвавшись від самого Сонця, у вигляді яскравіших від самого Сонця відірваних шарів канули у Лету.
За кілька годин відлуння від побаченого дійшло до Землі. Небо просто рвалося на шматки, і ніч перетворилася на день. І є зафіксовані свідчення на різних частинах планети.