РЕПІТЕР ПОЗА ЗВ’ЯЗКОМ
Фредді! — думає він. А я не вірив, що тобі духу вистачить. Не вірив.
Ах ти ж стерво.
Його ліва рука повзе столом і намацує керамічний череп із ручками й олівцями. Він підіймає його, бажаючи вдарити ним в екран і знищити обурливе повідомлення. Але його зупиняє думка. Жахливо правдоподібна.
А може, це не їй духу вистачило. Може, репітер вирубив хтось інший? І хто ж може бути отим кимось? Звичайно, Ходжес. Старий детектив на пенсії. Його, блядь, найлютіший ворог.
Брейді знає, що з головою в нього не все добре, він це давно знає і розуміє, що цей здогад може виявитися просто параноєю. А проте певний сенс у ньому є. Ходжес припинив свої зловтішні візити до палати 217 майже півтора року тому, але в лікарні він крутився не далі як учора, якщо вірити Бабіно.
І він завжди знав, що я вдаю, думає Брейді. Він щоразу казав: «Я знаю, що ти там є, Брейді». Деякі з отих у костюмах із прокуратури теж таке казали, але вони просто видавали бажане за дійсне: вони хотіли віддати його під суд і покінчити з ним. А от Ходжес…
— Він казав це переконано, — вимовляє Брейді.
І, може, це ще не такі вже жахливі новини, врешті-решт. Половина тих «заппітів», які Фредді завантажила, а Бабіно розіслав, активні, тож більшість цих людей відкриті до втручання — як оцей малий підарас. Та й сайт іще є. Щойно ті, хто з «заппітами», почнуть самогубства — не без допомоги Брейді Вілсона Хартсфілда, звичайно, — сайт почне штовхати за грань інших: мавпи повторюють, що бачать. Спочатку це будуть лише ті, хто й так був до цього близький, але вони подадуть приклад — і їх ставатиме більше. Вони кинуться за межу життя, як стадо бізонів зі скелі…
Але все ж.
Ходжес.
Брейді згадує постер, що висів у нього в кімнаті в дитинстві: «Якщо життя дає тобі кислий лимон — зроби з нього лимонад!»
За такою мудрістю можна жити, особливо якщо не забувати, що зробити з лимона лимонад можна, тільки витиснувши з нього все на хрін.
Він хапає старий, але робочий телефон Z-Боя і знову з пам’яті набирає Фредді.
Фредді зойкає, знову почувши бадьорий рингтон десь у квартирі. Холлі заспокійливо кладе їй руку на плече і питально дивиться на Ходжеса. Той киває і йде на звук, а за ним Джером. Телефон лежить на комоді під купою, яка складається з крему для рук, паперу для самокруток, кількох готових гільз і навіть не одного, а двох чималих пакетів з травою.
На екрані виникає напис: «Z-БОЙ», але Z-Бой, колишній Бібліотечний Ел, зараз перебуває під вартою і навряд чи може кудись телефонувати.
— Алло? — каже Ходжес. — Це ви, докторе Бабіно?
Нічого… чи майже нічого. Ходжес чує дихання на тому кінці.
— Чи вас слід називати Доктор Z?
Мовчання.
— Чи, може, Брейді? Ви на це відгукуєтеся? — Він і досі, попри все, не дуже вірить у те, що розповіла Фредді, але може повірити, що Бабіно шизонувся, — і, власне, саме так і вважає.
— Це ти, козлино?
На тому кінці дихання чути ще дві-три секунди, а потім зв’язок розривається.
— А це, знаєте, можливо, — каже Холлі. Вони приєднується до чоловіків у захаращеній спальні Фредді. — Це справді може бути Брейді, я хочу сказати. Проекція особистості добре описана. Власне, вона перебуває на другому місці серед поширених причин так званої одержимості бісом. Після шизофренії. Я бачила про це документальний фільм по…
— Ні, — не вірить Ходжес. — Не може бути. Ні.
— Не заплющуй очі на цю думку. Не будь як Міс Красиві Сірі Очі.
— І що це має означати?
О Боже, тепер мацаки болю дістають до самих яєць…
— Що не слід відвертатися від очевидного навіть тоді, коли воно показує не туди, куди хочеться йти. Ти ж знаєш: Брейді змінився, коли до нього повернулася свідомість. Він повернувся з певними здатностями, яких більшість людей не мають. Телекінез, можливо, — лише одна з них.
— Так я ж ніколи сам не бачив, як він всяку хрінь рухає.
— Але ж віриш медсестрам, які бачили. Чи не так?
Ходжес мовчить і думає, похиливши голову.
— Відповідайте, — наполягає Джером. Говорить він м’яко, але Ходжес помічає за цією м’якістю й деяке нетерпіння.
— Так. Принаймні декому з них я вірю. Тим, які зі здоровим глуздом, як Беккі Хелмінгтон. Занадто добре в них усе сходилося, щоб їхні історії були вигадками.