Ходжес витворює на обличчі усмішку, яка мала б виглядати щасливою і скромною:
— Та, власне, добрі новини. Виразка, але зовсім маленька. Треба буде пити купу ліків і стежити за дієтою. Доктор Стамос каже, що, коли я так робитиму, вона сама заросте.
Холлі обдаровує Ходжеса такою променистою усмішкою, що той навіть не відчуває сорому за свою дику брехню. Звичайно, водночас від цієї усмішки він почувається собачим лайном на старому черевику.
— Слава Богу! Ну і ти ж робитимеш те, що він сказав, правда?
— А то як же. — І ще шмат лайна: жодна ідіотська їжа у світі не вилікує його недуги. Ходжес — чоловік, який не здається, і за інших обставин він уже б сидів у кабінеті гастроентеролога Генрі Їпа, без огляду на те, наскільки мізерні шанси побороти рак підшлункової. Але повідомлення, отримане під «Блакитною парасолькою», змінило все.
— Ну то просто чудово. Просто не уявляю, що б я без тебе робила, Білле. Не уявляю та й годі.
— Холлі…
— Та, власне, уявляю. Я б поїхала додому. І було б це для мене погано.
Нема базару, думає Ходжес. Коли я тебе вперше зустрів, у місті на похороні твоєї тітки Елізабет, тебе твоя мама водила просто як того собачку на повідку. Холлі, зроби це, Холлі, зроби те — і, заради Бога, не зроби чого-небудь незручного…
— Ну а тепер розказуй, — каже вона. — Розкажи щось нове. Ну розкажи, розкажи, розкажи!
— Дай-но мені п’ятнадцять хвилин — я все тобі викладу! А поки що подивись, чи знайдеться що-небудь про долю отих командерів. Може, це виявиться не дуже важливим, а може, якраз навпаки.
— Добре. Яка чудова новина про твої аналізи, Білле!
— Та отож.
Він іде до свого кабінету. Холлі, крутнувшись на стільці, якийсь час на нього дивиться, бо він рідко зачиняє двері, коли сидить у кабінеті. Але й чогось надзвичайного в тому немає. Вона повертається до комп’ютера.
— Між вами ще не все скінчено…
Холлі тихо повторює ці слова. Кладе над’їдений овочевий бургер на паперову тарілочку. Ходжес свій уже поглинув, розповідаючи в паузах. Про те, що прокинувся від болю, він не сказав; у його версії, він виявив повідомлення, бо пішов в Інтернет, коли йому не спалося.
— От саме так там і було сказано.
— Від «Z-Боя».
— Та отож. Звучить, як ім’я якогось помічника супергероя, правда? «Стежте за пригодами Z-Мена і Z-Боя, які охороняють від злочинців вулиці міста Ґотема!»
— Так це ж про Бетмена і Робіна. Вони охороняють місто Ґотем.
— Та я знаю, я про них комікси ще до твого народження читав. Це я так, аби побалакати.
Вона бере овочевий бургер, витягає з нього смугу салатного листя і кладе решту назад.
— Коли ти востаннє бачив Брейді Хартсфілда?
Оце до діла, захоплено думає Ходжес. Молодчина, Холлі!
— Я до нього навідувався щойно після справи з родиною Сауберсів і потім пізніше один раз. На літнє сонцестояння, ось коли. Тоді ви з Джеромом загнали мене в куток і сказали, щоб я припинив. Так я і зробив.
— Ми це заради твого ж добра!
— Та я розумію, Холлі. Їж-но свій бутер.
Вона відкусює, витирає серветкою майонез із кутка губ і питає, який був Хартсфілд, коли Ходжес востаннє його бачив.
— Такий, як і був… загалом. Просто сидів собі, дивився на парковку. Я щось кажу, запитую, а він сидить і мовчить. Пошкодження мозку демонструє так, що «Оскара» давати можна. Але про нього всякі серйозні чутки ходили. Нібито в нього є якась розумова сила. Ніби він може воду сам вмикати в туалеті, не встаючи з ліжка, чим добряче лякає персонал. Я б вважав, що це все фігня, — але коли вже Беккі Хелмінгтон, яка була старшою медсестрою, мені розповіла, що справді разів зо два бачила такі штуки: жалюзі торохтіли, телевізор сам вмикався, пляшки на системі гойдалися… А от вона — це, я б сказав, надійний свідок. Розумію, в це важко повірити.
— Не так уже й важко. Телекінез, що його іноді називають психокінезом, — явище задокументоване. А ти сам під час своїх відвідин такого не бачив?
— Ну… — Ходжес замислюється, пригадуючи. — Щось таке було в мій передостанній прихід. Там у нього на тумбочці стояла фотографія в рамці — він і його мама обійнялися, туляться щока до щоки. Десь на відпочинку. Більша висіла в них удома на В’язовій. Ти, мабуть, пам’ятаєш.
— Звичайно. Я все пам’ятаю, що ми там бачили, зокрема і її відверті фотки, які лежали в нього на комп’ютері. — Вона схрещує руки поверх маленьких грудей і робить гидливу гримасу. — У них були дуже неприродні стосунки.