Отак прецтавляєш, прецтавляєш, – та й заснув.
Та тільки ні про шо таке Федір Кузьмич, слава йому, в шапенгавері не виражає, а якшо вже правду казать, – нудьга така, шо не приведи Господи. Але народ все одно розкупив, чи краще сказать, обміняв, і теперечки, значить, хтось десь цеє діло почитує, та й, мабуть, плюється. А взагалі народ у нас книжечки читать полюбляє, вихідного дня завжди на базарь біжить, мишаків на книжечки обмінювать. От малі мурзи на базарну площу виходять, государствені прилавки вздовж тину розставляють, берестяні книжечки викладають, у кожну цінник встромлять, або ж закладку: почому, бач, товар. А ціни різні: п’ять мишаків, десять, двадцять, а якшо вже сильно інтересні, захоплюючі, чи з картинками, – чуєш, бува й до п’ятидесяти. Голубчики юрмляться, прицінюються, радяться: брать, чи не брать, та про шо книжечка, та який сужет, та чи багато картинок. А заглядать не можна: спершу заплати, а тоді вже й заглядай скільки тобі влізе. Малі мурзи валянками на морозі потупують, рукавицями поплескують, товар нахвалюють:
– А вот новинка, а вот кому новинка! «Вечный зов», агромаднейший роман!..
– «Аснови діфєрєнциальнава счіслєнія», пупулярнєйша брашура, величезний інтерес!..
А якийсь руки до рота ковшиком приставить, шоб голосніше було та лунким голосом вигукує:
– «Ка-за ді-рі-за», о-оста-а-анній егземпля-яр! Увлєкаатєльна епапє-єя! О-оста-а-анній, кажу, егземпля-яр!
Та то він навмисне, то він бреше, у нього під прилавком іще дюжина захована. То він голубчиків приманює, шоб аж юрбою набігли: мо’ й справді останній, не прозівать би. А якшо вже комусь страшне як охота книжечку сторгувати, то він і доплатить. Мовляв: а шо, вже нема? А мурза, наче знехотя:
– Та є одна... собі залишив... не знаю...
А голубчик:
– А мо’, договоримось? Я пару мишачків накину... Га?
А мурза:
– Не знаю... Сам хотів читати... Хіба шо п’ять накинеш...
– П’ять? Та побійся Бога! В мене мишак годований, за півтора іде!
– Ану, покаж... – отак і сторгуються. А все мурзі навар. Того ж у них і пика товща, і хата вища.
А у Бенедикта пика так собі, на дотик невеличка, і хатка малесенька.
Цілу ніч Бенедикт ловив мишаків.
Легко казать: ловив. То діло не просте, тож, як і всяке діло, кеби потребує. То тільки так здається, шо отуто, мовляв, – ти, а отуто – мишак, лови його. Та ні-і-і-і-і.
Ловив, канєшно, удавочкою. Але! – якшо у підпіллі пусто, якшо мишак перебіг до когось багатшого, то тряси удавочкою, не тряси, – нічого не натрусиш. Мишака треба підгодовувать. Тобто, все доложно бути продумане наперед.
Оно, двадцятого числа получка була. П’ятдесят бляшок. Так. Налог з їх – тринадцять працентів. Тобто, шість із половиною бляшок. Отак рано-ранесенько голубчики коло Виплатної Хати у чергу стали. Ще й не світало, темно взимку – хоч у око тиць.
А чо’, буває. Отак ітиме голубчик навпомацьки, по темному, за получкою, – та й провалиться у яму, а бува, шо й око собі виколе галузкою, а бува й посковзнеться, ногу поламає, а бува й заблукає, до чужої слободи забреде, а там його злі собаки порвуть; чи у кучугуру впаде, та й на смерть замерзне. Шо хоч буває.
Але припустимо, слава тобі, Господи, шо вже й дісталися. Харашо. У чергу стали. Хто перший добрів, – той у калідорі, чи скажімо, у сінях приткнувся. А хто у кінці, – на вулиці стоїть, на морозі перетопчується. Отак стоять, перелаюються, чи гомонять, думають-гадають, чи приїде виплатний мурза, чи може знов напередодні, ще з вечора, набражився чи наквасився, чи сусла конопляного назюзявся. А то ще й отаке вчудять: тільки когось із тих, шо в сінях, у теплі розморило, аж він на підлозі задрімав, – візьмуть обережненько такого сонного під пахви, та й одволокуть у самий кінець черги. Підхопиться такий голубчик – ні хрєна не розуміє, шо й до чого та нашо він тут. Рветься туди, де був стояв, чи то лежав, а всі йому: куди поперед батька прешся?! Отам стій, у кінці! А він: та я ж перший був! А ми: не зна нічого! Ну, крики-бійки, каліцтва всякі.
Отак урем’ячко і пройде, зоря рожева, імлиста на небі сходить, пітьму розганяє. Вранішня зірка Чигир блищить красою невимовною, наче каганець у височині. Мороз, здається, тільки міцнішає. Блищики на снігу виблискують.