Біля дверей туалету Кінга встигла прошепотіти Малгосі:
— Той брелочок подарувала тобі Каська. Не така вона вже й погана.
Малгося аж очі витріщила від подиву. Вона швидше сподівалася б такого від Зосі чи Ганки, аніж від Каськи. Ти ба! Каська стояла біля умивальника й ревла. Сльози струменіли по щоках. Малгося підійшла й хотіла обняти її, але Каська вирвалася й втекла до кабінки.
— Касько! — вигукнула Малгося. — Я всім скажу, що це неправда, бо я чула цю розмову в бібліотеці. Ніхто не називав твого імені!
Але Каська мовчала. З кабінки чулися схлипування. І лише за кілька хвилин прошепотіла:
— Йдіть по Чайку…
Малгося помчала по класну керівничку й дорогою розповіла їй, що сталося. Того дня Каську відпустили додому, а учні відбули розмову з учителькою.
— Позичаєш Ковальському злотого, — говорила пані Чайка на скликаній виховній годині. — Хтось каже, що це ти позичив злотого в Ковальського, ще хтось — що десять злотих, інший — що сто. Поступово сума зростає й сягає мільйона. Нарешті позичка перетворюється на крадіжку, а потому на грабунок. Нарешті ти дізнаєшся, що вбив Ковальського через мільйон злотих. А ти лише позичив йому злотого! Ніколи про це не забувайте. Пліткам вірити не можна. Як і поширювати їх. А коли йдеться про Каську, то самі подумайте, як перепросити її за заподіяну кривду.
І зараз, обгортаючи в бібліотеці чергову книжку, Малгося пригадала собі вчорашні події. Вона вже знала, про що писатиме у творі «Найбільше лихо мого класу». «А Мацеків твір розповідатиме, певне, про бійку», — подумала вона, бо через усю цю історію із плітками Мацек знову відлупцював Міхала. На щастя, цього разу поза межами школи.
Вечірка
Після історії з Каською Камілі було ніяково. Вона намагалася переконати себе, що в усьому винна Євка, яка принесла новину до класу, або Міхал, котрий Євці про це розповів, але… сумління її мучило. Та втраченого не повернеш. Нічого не поробиш. Чутка поширилася, наробила кривди, а тепер треба все це виправляти. Але як? Ну, не буде ж вона піддобрюватися до Каськи! Може, влаштувати вечірку? Для всього класу! Ех, мама нізащо не погодиться. Про все це Каміла думала на географії замість того, щоб дивитися на мапу, що висіла посеред дошки. Від задуми її відволікла Малгося.
— Дракула влаштовує вечірку, — прошепотіла вона.
— У себе? — здивувалася Каміла. — Це ж далеко!
— Та ні, якщо сісти на експрес, можна доїхати за двадцять хвилин.
— А з якої радості він це вирішив? І звідки ти про це знаєш?
Але відповісти Малгося не встигла. Географ зупинився біля них і суворо глянув на обох дівчат.
Усе з’ясувалося на перерві. Макс, якого через нерівні зуби прозвали Дракулою, справді влаштовував збіговисько й хотів, аби прийшли всі. Батьки розбудували дім на околиці міста, і Макс, який досі ділив кімнату зі старшою сестрою, отримав у своє розпорядження весь поверх із двома кімнатами, кухнею та ванною. А все завдяки тому, що його тато був відомим актором і за останню роль отримав якусь премію. На початку навчального року, коли всі знайомилися, дехто відразу проігнорував хлопця, мовляв, він неодмінно гнутиме кирпу. Зате інші потоваришували з Максом, аби могли потім похвалитися: «Тато мого друга — актор». І лише дехто, зокрема Мацек і Малгося, поставилися до цього спокійно. Актор — це професія та й годі. Макс виявився цілком нормальним, але тримався трохи осторонь. Він вочевидь хотів якось виділитися, і от зробив те, чого досі ніхто не влаштовував — запросив усіх до себе на вечірку!
Каміла спершу сподівалася запросити Кшисека, а потім вона пригадала, що там буде й ця жахлива Каська, і геть розгубилася.
Вона звірилася Малгосі, а та засміялася:
— Якщо Кшисек до тебе небайдужий, то йому й десять Касьок не завадять.
Але як їй запросити Кшисека? Підійти до нього? Отак запросто? На перерві? А якщо він відмовиться? У нього невдовзі випускні іспити, потім ліцей… Може, він більше не захоплюватиметься білявою Камілою. А якщо відмовить… Малгося немов прочитала її думки. Підійшла до Мацека, прошепотіла йому щось на вухо. Мацек вийшов із класу, а за кілька хвилин повернувся в супроводі Кшисека. Підійшовши до Каміли й Малгосі, він звернувся до них:
— Шляхетні пані! Аби ваша мандрівка до далекого замку, де оселився жахливий лорд Максиміліан Дракула, була безпечною, я привів із собою лицаря Кшиштофа, який охоронятиме вашу честь! Він захищатиме вас і в замку й не допустить, щоб кровожерна тварюка, лорд Дракула, виссав кров із ваших тендітних, біленьких шийок!
— Гей, Мацеку! Навіщо ти це зробив? — вигукнув Макс з удаваним обуренням і вишкірив свої кривуваті зуби, вдаючи справжнього Дракулу. — А я вже сподівався, що мені вдасться продовжити своє нікчемне життя, напившись дівочої крові.