— То й що з того, що… гик!.. пиво?
Усі заніміли. Макс пригадав собі, що сам відправив Міхала вниз до кухні батьків по сік. Замість соку Міхал явно випив щось інше. Каміла співчутливо дивилася на Міхала, і це роздратувало хлопця, бо він вигукнув, голосно гикнувши:
— А ти… гик! Чого витріщаєшся? Гик! Уникала… гик! Уникала мене, а тепер… гик!.. витріщаєшся!
Ніхто не знав, що робити. І раптом Мацекові сяйнуло. Він зателефонував мамі, яка за чверть години приїхала машиною. Міхала посадили до авто, аби Максові батьки ні про що не довідалися. Макс хвилювався, що батько лаятиме його. Не тому, що зникли три пляшки пива, а через те, що він не приділив уваги гостям. Дорогою на Міхала напала ще гірша гикавка, тож Малгося, Мацек та його мама непокоїлися, аби все добре скінчилося. Але в понеділок сталося непередбачуване. До школи прийшла Міхалова мати, пошепотілася про щось із пані Чайкою, а та наказала негайно дістати щоденники й записати про батьківські збори в середу. Поїздка до Біловежі повисла на волоску…
Пилосос на екскурсії
Батьківських зборів, так несподівано скликаних перед поїздкою до Біловежі, усі чекали з острахом. А раптом екскурсію скасують? Макс нервувався найдужче. І справа була навіть не в Біловежі. Він розумів, що нікуди не поїде, коли з’ясується, що Міхал напився в нього вдома. Що робити?
— Скажи їм, що Міхал приніс пиво із собою, — порадила Кінга.
— Ти що, дурна? — обурилася Єва. — Це ще гірше!
— То що тоді робити?
— Може, скажи, що це сталося випадково, — мовила Єва. — Побачив пиво на кухні Максових батьків і випив.
— А не краще буде, якщо Макс перед зборами просто розкаже батькам, як усе було? — запитав Мацек.
— Тоді вони лаятимуть мене, бо я їм раніше цього не розповів, — озвався Макс, який досі мовчав.
— Та однаково лаятимуть, — запевнив Мацек. — Але краще, коли вони довідаються від тебе, чого їм очікувати на зборах.
Усі замовкли. З Мацековою порадою важко було не погодитися. Після зборів батьки дізнаються, що сталося вдома в Макса. І що далі? Тому Макс вирішив зробити так, як порадив йому товариш.
Як же він здивувався, коли батьки, почувши розповідь про п’яного Міхала, відреагували голосним сміхом! А тато взагалі сказав, що коли ходив до школи, то ще й не таке виробляв. Колись вони з однокласниками поцупили із шафи вчителя пляшку з горілкою й пневматичну гвинтівку, а потім провели день у відділку. Учитель забирав їх звідти, щоб не довідалися батьки й не було розголосу. Тоді вони мали по 16 років.
Отож на думку Максового тата виходило, що три пива на вечірці — це дрібничка порівняно із пляшкою горілки й вогнепальною зброєю під час уроків!
Збори обіцяли бути бурхливими. Міхалова мама ще в коридорі метала блискавки в бік батьків Макса.
На зборах пані Чайка почала обговорення екскурсії до Біловежі. Про випадок із пивом згадала побіжно, зауваживши:
— Оскільки нещодавно в нас стався прикрий інцидент, коли учень нашого класу вживав алкоголь, та ще й у великій кількості, — тут пані Чайка промовисто глянула на Міхалову маму, — я заздалегідь попереджаю, що будь-які спроби купувати собі під час екскурсії пиво, вино чи інші алкогольні напої, матимуть жахливі наслідки, — тут вона знову замовкла й глянула на присутніх. — Зазвичай я говорю такі речі старшокласникам, а не учням першого класу! Але нещодавня історія примусила мене сказати це зараз. Перед першою класною поїздкою…
І раптом з місця схопилася Міхалова мама.
— Мене це обурює! — вигукнула вона. — Мій син повернувся додому п’яний, а ви легковажите! Слід покарати…
— Кого? — запитала пані Чайка. — Адже це сталося не в школі, а після уроків. А в цей час за дітей відповідають батьки.
— Тоді де були батьки цього Макса? — продовжувала наполягати Міхалова мати.
Цієї миті пролунав спокійний голос мами Мацека:
— Звичайно, не можна не помічати таких речей, але це ви повинні порозмовляти з дитиною на цю тему. А не звинувачувати школу й батьків Макса. Чомусь більше ніхто не тільки не напився на цій вечірці, а навіть не куштував алкоголю.
У класі зробилося тихо.
— Ви мені обіцяли, що поговорите про те, що сталося… — прошепотіла Міхалова мама.
— А хіба я не намагаюся це робити? — пані Чайка вочевидь втрачала терпець.
— Але не так, як вам цього хотілося, — озвався Максів тато. — Ви, мабуть, вимагали, аби нас тут всі засудили.
— А хіба це не ваша провина? Тримати вдома пиво! — крикнула до нього Міхалова мати.
— Ви тямите, що кажете? — озвався мовчазний досі тато Кінги.