— Але Матеушеві доведеться дотримуватися дієти! — весело додала вона. Спустошуй собі на здоров’я холодильник удома!
Матеуш похнюпився.
— Воно б усе нічого, — сумно озвався він. — Та уявляєте, я в цій клятій Біловежі забув свою ложку!
Кемпінг
Камілі не хотілося їхати на море.
— То й що з того, що до Хорватії? — запитала вона маму. — Коли в мене там друзів не буде!
— Хтось та й трапиться… — мама прасувала одяг і складала його до шафи. Вона відчувала, що Каміла хотіла б, аби Малгося теж поїхала з ними. Місце в машині знайшлося б, але… у батьків її подруги не було грошей на таку поїздку, і вони б ніколи не погодилися, щоб їхня донька скористалася чиєюсь ласкою. — Приїдуть Маєвські із сином, — повідомила мама й додала, наче Каміла не знала: — Він твого віку.
— Ой леле! Та вже краще вмерти, — зойкнула дівчина, а тоді буркнула: — Шкода, що в мене немає сестри! — І зачинилася у своїй кімнаті.
— Зате в тебе є брат! — гукнула навздогін мама.
— Ага, молодший на десять років, ідеальна компанія! — відповіла Каміла й увімкнула музику. Нічого не вдієш, доведеться їхати. З Малгосею домовилися надсилати одна одній есемески, бо так дешевше, та листівки, бо вони гарні, ну, і розлогі листи, бо так можна поговорити. А Маєвський? Суцільний жах! Каміла ненавиділа цього Олека. Вона знала його ще з дитинства. Щоправда, востаннє бачила хлопця, коли обом було по вісім років, але добре запам’ятала нахабу. Цей малий негідник блискавично перевтілювався! Коли поблизу були батьки, він хизувався своїми знаннями про автомобілі, тварин і з математики, на що мама потім казала: «Олек такий молодчина, а ти от знову написала „хліп“». Та варто було батькам зникнути з поля зору, як цей геній підсмикував їй сукенку палицею, тягав за коси й постійно звертався до неї, вдаючи господаря собаки: «Сидіти!» або «Голос!» Ой, таке товариство — це зіпсовані канікули.
Хорватія зустріла їх сонцем, рибою, фруктами й великим кемпінгом, де аж роїлося від туристів. От лише ровесників кіт наплакав. Переважали родини з маленькими дітьми та студенти.
— Нудьга неймовірна! — зойкнула Каміла, роззираючись довкола.
— Нічого, не нудьгуватимеш, — заперечив тато. — Зараз зателефоную до Збишека й довідаюся, у якій частині кемпінгу вони зупинилися.
— Знаєш що, тату? — Каміла схопилася з місця, перелякавшись близької перспективи зустрічі з Маєвськими та їхнім тупим синочком. — Я краще піду на пляж, а побачимося згодом, гаразд? Я ще встигну привітатися…
— Ні-ні! — заявила мама. — Привітаєшся, бо мусиш знати, де вони оселилися, і лише потім підеш на пляж. Зрештою, може, Олек теж піде з тобою? У м’яча пограєте абощо.
Маєвські отаборилися недалеко, всього за кількадесят метрів. На Камілине щастя, Олека з ними не було. Дві години тому він подався плавати.
— Олесь чудовий плавець, — похвалилася пані Ірена, як завжди, захоплюючись своїм синком. Тоді вона довго розповідала про його успіхи в секції дзюдо. Поруч сиділа, набурмосившись, шестирічна Мальвіна.
— Мальвінко, привітайся з гостями, — звернувся до неї пан Збишек, витягаючи пиво з туристичного холодильника.
Але Мальвіна й словом не озвалася.
Виявилося, мама не дозволила їй нафарбувати нігті на ногах, і дівчинка заявила, що мовчатиме до самого обіду. Ротик її нагадував тоненьку рисочку. Але тут перед нею несподівано зупинився Куба й запитав:
— Покемонів маєш?
Мальвіна мовчала.
— А в мене є фігурка Мев-два…
Тиша.
— У мене ще й покедекс є!
— Покажи… — озвався тихенький голосок, який свідчив, що Мальвінина сердитість минулася.
— Чого ти так стоїш, Камілонько? — спитала пані Ірена. — Іди на пляж. Напевне зустрінеш там Олека. Щоправда, ти його давно не бачила, але впізнаєш. Він анітрохи не змінився.
Каміла кивнула й рушила в бік пляжу. Поправила хустку, під якою ховала волосся. Щойно діставшись пляжу й зануривши ноги в тепле море, побачила, що хтось махає до неї рукою. Високий, спортивної статури хлопець…
«О Боже, це Олек!» — подумала вона і, не замислюючись, що робить, бігцем подалася по воді у протилежний бік. За мить озирнулася, аби глянути, чи цей псих її не переслідує, і… зіштовхнулася з кимсь.
— З тобою все гаразд? — поцікавився англійською стрункий хлопець. Каміла мовчала, трохи здивована питанням, але зрештою подумала, що це Хорватія… Купа туристів.