— Так, — відповіла вона, подумавши, що це гарна нагода поговорити англійською. — А з тобою?
— Все нормально, — відповів хлопець, і обоє знову замовкли. — А чому ти так бігла?
— Утікала від одного типа, бо не хочу з ним зустрічатися…
Каміла довідалася, що його батьки теж примусили сюди їхати. Хлопця звали Алексом. Невдовзі вони вже гомоніли про все на світі, про те, що обом подобається чи не подобається. Так непомітно минув полудень. Каміла пишалася своїм знанням англійської. Хоча їй іноді бракувало слів, бо з дядьком Х’ю вона спілкувалася на інші теми, аніж із ровесниками, та помаленьку дівчина розговорилася з Алексом. Минулорічна поїздка до тітки стала в пригоді! Час було повертатися, і виявилося, що новий знайомий живе там, де й вона, тому вони пішли разом. Дорогою домовилися, що спершу дійдуть до місця, де він зупинився, щоб вона побачила, де це, а потім до неї, аби потім відшукати одне одного в цьому мурашнику. Пообіцяли одне одному піти ввечері на пляж. Камілі дуже сподобався Алекс. Веселий, дотепний, розумний…
Коли наблизилися до наметів та причепів, Каміла зраділа, бо виявилося, що вони мешкають близько одне від одного. Та перш ніж вона поділилася своїм спостереженням із Алексом, перед ними, мов з-під землі, виросли Олекові батьки. Пан Збишек привітав їх і з усмішкою сказав:
— Ну, бачу, наші діти знайшли одне одного в цьому натовпі.
Обоє зупинилися як укопані.
— Твої батьки, Камілонько, пішли до себе, — сказала пані Ірена. — Мальвіна теж у них, бо вони з Кубою граються в покемонів. Ти, Олеку, можеш теж до них приєднатися, бо ми сьогодні обідаємо разом.
Каміла глянула спершу на батьків Олека, потім на Алекса-Олека. «А й справді, — подумала вона. — Я ж бо теж відрекомендувалася як Кама».
За обідом усі мало не до сліз реготали з розповіді про знайомство на пляжі. Камілина мама ніяк не могла збагнути одного.
— Як це жодне з вас не спитало, звідки ви?
Та на це запитання не могли відповісти ані Олек, ані Каміла.
Коли ввечері обоє подалися на пляж помилуватися заходом сонця, Олек сказав:
— Якби не твоя хустка на голові, я відразу впізнав би твоє волосся. Зрештою, не на кожній голові таке побачиш.
— І що б ти зробив? Утік?
Олек знизав плечима й відповів по-англійськи:
— Не знаю.
Недомовки
— Каміло! — мама стояла у дверях і стурбовано дивилася на доньку, яка вклеювала до альбому фото з Хорватії. Ось вона й Олек в аквалангах. Ось будують з дітлахами замок із піску. Тут серфінгують. — Каміло… Малгося дзвонить. Не підійдеш до телефону?
Каміла спершу не могла дочекатися зустрічі з Малгосею, але… все якось відкладала. Від повернення з Хорватії минуло три дні, а Каміла так і не зателефонувала до подруги. Чому? З одного боку, вона раділа, що нарешті зможе розповісти Малгосі про все: про Хорватію, про уроки підводного плавання, мушельки і… про Олека. Та з іншого боку… Дівчина розуміла, що доведеться з’ясувати все із Кшисеком. Каміла сама дивувалася, бо за весь час навіть не згадала про нього. Узагалі забула! Навіть листівки з Хорватії йому не надіслала. Ба більше! Олекові вона про нього й слівцем не похопилася. Наче Кшисек не існував. Вона говорила з Олеком про силу-силенну справ, але аж ніяк не про те, що понад півроку вона лише про Кшисека й думала. І що тепер? Малгося зустрічається з Мацеком, а як же Кшисек? Адже він Мацеків родич… Може, Мацек наговорить Малгосі про неї й вони перестануть бути подругами? І хоча Каміла не могла собі уявити, щоб Мацек, який жартома називав її «білолицьою» й звертався словами «О пані», почав снувати інтриги, але зрештою йдеться про його родича…
Камілині думки обірвав телефонний дзвінок. Дівчина боязко підняла слухавку.
— Куди ти зникла? — радісно защебетала Малгося. — Приходь до мене. Маю стільки новин!
— Добре, — ледве відказала Каміла.
— Щось трапилося?
— Ні. Тобто так. Тобто… Ні. Нічого не сталося, але… — Каміла геть заплуталася. — Розповім, коли прийду. По обіді, окей?
«Ми все-таки подруги», — подумала Каміла, поклавши трубку. А вибір друзів треба поважати. Тепер для неї важливий тільки Олек!
— Ну, як ти з’їздила? — запитала Малгося, обнімаючи подругу й розгортаючи отриманий подарунок — ганчір’яну торбинку, яка мінилася всіма барвами веселки.
— Я не знала, що для тебе вибрати, — пояснила Каміла, доки Малгося захоплено роздивлялася дарунок, який їй страшенно подобався. Саме для побачень із Мацеком. Щоправда, той ніколи не говорив про свої почуття, але… під час канікул вони вже стільки разів ходили до кіно. Нещодавно дивилися «Людину-павука», трохи раніше — «Війну клонів». Невдовзі знову на щось підуть. Але що буде з Камілою? Вона з Мацеком, а Каміла?