Мацек збирався вже щось сказати, але тут відчинилися двері квартири й хлопець побачив усередині Алекса й Білого Міхала. І розмова на таку життєво важливу тему знову відклалася.
— А ви знаєте, що можна й непристойні слова складати? — заявив Білий Міхал тоном першовідкривача незвіданих земель.
— Ти маєш на увазі такі, як дупа й гівно, чи щось гірше? — поцікавився Алекс.
— Будь-які, котрі є в словнику, — урвав Мацек дурну, на його думку, дискусію й витягнув кубик із мішечка.
Почався розіграш місць за столом. Мацекова мама принесла чай, порізаний лимон, цукор і чотири чашки.
— Хай щастить! — побажала вона й повернулася до своєї роботи.
Мацек і Малгося сіли навпроти. Хлопці швидко пояснили їй принципи гри.
— Як у кросвордах, — підсумував Алекс, який страшенно любив бути першим і аж нетямився від радості, бо йому випало починати партію. За мить з’явилося перше викладене ним слово «смерть», яке лякало присутніх, немов мара. Зрештою, невдовзі «мара» таки опинилася на ігровому полі завдяки зусиллям Малгосі, яка страшенно запишалася, що їй відразу вдалося утворити слово. Дівчина аж проясніла на виду, а Білий Міхал зойкнув:
— Нічого собі початок!
Але всі зосереджено мовчали, аналізуючи свої літери. За мить Білий Міхал зареготав:
— Хлопці, оце-то так!
— Гм-гм, — нагадала про свою присутність Малгося.
— Пані й панове, — продовжив Міхал, анітрохи не збентежений. — Ви нізащо не повірите, що зараз побачите перед собою…
Запанувала тиша, і хлопець повільно виклав літери, які утворили чергове жахливе слово «мрець». Надійшла Мацекова черга, але той не квапився. Дивився на зашаріле Малгосине обличчя, а дівчина тим часом подумки складала нові довжелезні слова. Нарешті голосно промовив:
— І все-таки ти мені не відповіла!
— А про що ти запитував? — Малгося навіть не глянула на Мацека, переставляючи літери, які вперто утворювали лише слова із чотирьох букв. А дівчині так хотілося йому похвалитися! Стати непереможною…
— Про те саме, що й тоді, — відказав Мацек.
— Та грай нарешті! — Алекс штурхонув його ліктем. Він нетерпеливився, бо добачив можливість скласти слово, яке давало багато балів. «Від смерті до смереки дорога недалека», — думав Алекс, пересуваючи фішки з літерами на підставці й випробовуючи нові можливості.
— Зараз, — відповів Мацек. — Нехай мені Малгося тільки скаже.
— Пізніше, — заперечила дівчина, підраховуючи бали, які можна було отримати, якби викласти слово «середа». Мацек виглядав невдоволеним. Він хотів довідатися негайно й край! Мовчки зціпив зуби й утворив нове слово, яке на диво пасувало до попередньої «веселенької» тематики: «крипта». Міхал з Алексом зареготали так, що прибігла Мацекова мама. Усі сміялися мало не чверть години. Мацек спробував ще декілька разів закинути про своє, але дівчина мовчала. Їй не хотілося говорити при хлопцях. До того ж було трохи лячно. А може, коли вона скаже, що він їй подобається, Мацек її покине? Може, йому це зовсім не потрібно? Тому й питає?
Гра завершилася Мацековою перемогою. Він отримав понад 100 балів, більше, ніж решта гравців. Другою виявилася Малгося. Відчиняючи перед нею двері маминої машини, він уже всоте запитав:
— То як, правда?
Темрява ховала його почервоніле обличчя. «Я вже хтозна-скільки про це запитую. Але якщо не дізнаюся нині, то не засну. Мушу довідатися негайно».
— Спершу ти, — відказала Малгося й додала: — А я після тебе.
— Так, — відповів Мацек і відчув, як спалахнуло йому обличчя.
— І я так, — відповіла Малгося, і в цю мить Мацекові пальці торкнулися її долоні. Дівчина не відсмикнула руки, але зашарілася, бо їй здалося, що Мацекова мама спостерігає за ними в дзеркалі й сміється. Але мама зовсім не сміялася, навпаки, її це дуже зворушило. Дивлячись на пару, що вмостилася на задньому сидінні, вона подумала:
«Не зглянешся, як вони виростуть… Навіть грають у скребл, а не в хрестики-нулики».
Ні фіга собі!
— Слухай, уже стільки часу минуло від канікул, а ти досі не познайомила мене зі своїм Олеком, — дорікнула Малгося Камілі.
Подруги поверталися зі школи, наминаючи яблука в тісті. У Каміли начинка майже відразу хляпнула на землю, тож дівчина хіба що зітхнула, доїдаючи порожнього «кошичка».
— Може, воно й краще, — відповіла вона. — Якби ми зараз зустріли Олека, ця яблучна смакота була б у мене на куртці, а не на тротуарі, і я б виглядала як справжня нечупара.
Обидві засміялися, а Малгося пообіцяла піти з подругою по нове тістечко за умови, якщо та познайомить її зі своїм хлопцем найближчого тижня. У кондитерській дівчата зустріли Мацека, Алекса й Білого Міхала, а ті, довідавшись, про кого мова, зажадали привести винуватця під школу.