Міхал спорожнив пляшку, й Ельвіра послужливо простягнула йому другу, яку той мовчки взяв, навіть не зауваживши, що дівчина присунулася ближче.
— А ти класний, — сказала вона.
Міхал не відреагував. Може, тому, що в цю мить на кухні з’явилася Каська, яка вирішила пригоду зі шторою використати, щоб втертися до ліцеїстів. Угледівши дівчину, яка притулилася до Міхала, вона аж рота роззявила.
— Що таке, мала? — спитала Ельвіра зневажливим тоном і зверхньо позирнула на Каську.
Каська знизала плечима, хоча Ельвірин тон збив її з пантелику. Досі лише вона зверталася так до дівчат.
— Не твоя справа, — буркнула вона, роззираючись у пошуках Куби й крадькома розглядаючи хлопців на кухні. «Найкращий, як завжди, зайнятий», — подумала вона, угледівши парочку, котра не перестала цілуватися.
Нарешті вона пробилася до Куби, та перш ніж встигла щось сказати, хтось вигукнув:
— За п’ять хвилин північ! Відкорковуйте шампанське!
Усі помітно пожвавилися, й два табори раптово об’єдналися. Хтось увімкнув телевізор, неначе лише там можна було побачити, як Старий рік поступається місцем Новому. Усі з’юрмилися перед екраном. До решти не приєдналися лише закохана парочка, Ельвіра, яка не зводила очей із Чорного Міхала, і він сам. Хлопець стояв непорушно й думав, що примусило його прийти сюди на Новий рік.
Після півночі у двері подзвонили Каміла й Олек.
— Міхал знову жахливо напився, — прошепотіла Малгося до подруги. — Спить десь на канапі.
— Може, воно й добре, — відказала Каміла. — Принаймні не буде чіплятися. Якщо він спить, то ми ненадовго залишимося. Піду привітаю всіх з Новим роком.
І вона попрямувала спершу до кухні, а тоді до Кубиної кімнати. Але не зайшла. Крізь щілину в прочинених дверях бачила, як Ельвіра прикриває сплячого Міхала пледом, тоді довго вдивляється в нього й легенько цілує в щоку. Уперше в житті Каміла відчула, як її кольнули ревнощі. Вона позадкувала, а з кухні почувся голос Алекса, котрий обурено розповідав Кубі про те, що, незважаючи на його протести, Міхал узяв шпагу й розпанахав штору в спальні.
«Кретин», — подумала Каміла, маючи на увазі, звісно, Міхала, а не Алекса, бо про те, що сталося насправді, вона не мала жодного поняття.
Заклад
— То як, у суботу? — запитав Мацек у Малгосі.
З усього ІІ-А на прем’єру «Гаррі Поттера й таємничої кімнати» вони чекали найбільше. Минув заледве рік від часу їхнього першого походу на фільм про юного чарівника, а скільки всього змінилося!
— Хоча, з іншого боку, може й небагато, — ділилася Малгося з Камілою, коли дівчата після уроків сиділи в неї вдома.
— Нічого не збагну, — відказала подруга, гладячи Латку, яка намагалася цапнути зубенятами її долоню. Як і будь-яке цуценя, вона обожнювала бавитися й кусатися. — Як це — небагато змінилося? Ти ж знаєш, що він тебе кохає…
— Ну-у-у, — задумливо протягнула Малгося. — Узагалі-то він мені цього не казав. Буркнув лише, що він теж. Але може, це стосувалося чогось іншого?
— Не фантазуй! Та він світу за тобою не бачить!
— Тоді чому він досі мене не поцілував?
— Бо не може наважитися.
— Мацек не може наважитися? — з іронією пирхнула Малгося. — Ти ще скажи, що Каська — це справжній Ейнштейн. Його аж ніяк не назвеш несміливим. Запрошує танцювати, обіймає, компліменти говорить. Але…
— Що «але»?
— Але більше нічого.
— А чого б ти хотіла?
Обидві замовкли. Малгося й сама не відала, чи дозволила б себе поцілувати. А якщо Мацек глузуватиме, бо вона не вміє цілуватися? Щоправда, Малгося спробувала кілька разів цілувати подушку, але це точно не так, як із хлопцем. Сказати про це Камілі? Ні-і-і. Ще кепкуватиме. Проте сказала. Врешті, це ж її найкраща подруга.
— Чого б це Мацек з тебе сміявся? — запитала Каміла. — Гадаєш, він цілувався? Може, не цілується, бо соромиться так само, як ти.
— А Олек? Ти з ним цілувалася?
— Ні, — відказала Каміла й почервоніла.
— А він бодай намагався? — допитувалася Малгося.
Але відповісти Каміла не встигла, бо на порозі саме з’явився Олек і, немовби відповідаючи на це запитання, підійшов до Каміли й поцілував її в щоку.
Останній день перед канікулами тривав немилосердно довго. Малгося не могла думати ні про що інше, крім Мацека й фільму. Це вже завтра!
Бо в першу суботу канікул вони збиралися вдвох піти до кіно. Навіть пані Чайка принесла до класу газету з фотографіями з-за лаштунків фільму.