— Він справді видатний актор, — прошепотіла дівчина Мацекові на вухо. — Я майже повірила, що він справжній кретин!
— А василіск який класний! — підхопив Мацек.
І більше нічого. Жодного слівця про вчорашнє. Нарешті фільм скінчився. Малгося навмисне затрималася в залі, пояснюючи Мацекові, що хоче подивитися, хто дублював ролі. Насправді вона сподівалася, що хлопець захоче отримати свій поцілунок. Але цього не сталося.
— Ти не згадав про виграш, — озвалася Малгося, коли, вийшовши з кіно, вони йшли до паркінгу.
— Я вирішив його отримати, коли зрозумію, що й ти цього хочеш, — відповів Мацек, а Малгося не встигла сказати, що вже зараз цього прагне.
Поруч пролунав клаксон. То була Мацекова мама.
Шпага
Канікули вже закінчувалися, проте в останню суботу з Мацеком сталася справжня халепа. Якось зовсім несподівано згадалася історія зі шпагою, що нею в новорічну ніч бавилися хлопці. Мати Кінги й Куби лише зараз помітила роздерту штору в кімнаті сина й розпитала в дітей, що трапилося. Дізнавшись, як усе було, обурена жінка зателефонувала до Міхалової мами. Хлопцеві неабияк перепало, бо, поклавши слухавку, мати відразу почала на нього кричати:
— З мене годі! Того разу в Макса ти напився, а зараз у Кінги не лише пив пиво, а ще й узяв зброю! Нечувано! Тепер мені доведеться платити за штори!
Міхал слухав мовчки. До чого тут зброя та штори, він поняття не мав. Намагався щось заперечити, але мама була невблаганною. Навіть подзвонити не дозволила. А він хотів розпитати кого-небудь, у чому справа. Та мама твердо мовила:
— Я забороняю тобі будь-кому дзвонити й ходити до знайомих. Сидітимеш удома й учитимешся!
— Але ж іще канікули… — запротестував Міхал.
— Після вихідних до школи! — мамин голос був рішучий і неприємний. — І взагалі не пащекуй! Ось тобі список продуктів, іди на базар.
Хоч-не-хоч, Міхал одягнувся й вийшов. Він навіть не помітив, що мама спостерігає за ним крізь вікно. По її обличчю текли сльози. Уже вкотре жінка думала, що їй не надто вдається самій виховувати хлопця.
Мороз добряче щипав Міхала на щоки, коли він крокував між ятками по чергову покупку зі списку. Біля овочевого наштовхнувся на Кінгу.
— Привіт, — мовила та, побачивши однокласника.
— Привіт, — буркнув Міхал і хотів уже її проминути, але раптом зупинився. — Слухай, — запитав він тихо, — у чім справа з тією зброєю?
— Ну… ти штору роздер, — відповіла Кінга, вдивляючись у Міхала, бо питання її трохи здивувало.
— Пістолетом?! — витріщився Міхал.
— Яким пістолетом? — тепер здивувалася Кінга.
— Це я питаю в тебе яким! — Міхал підвищив голос.
— Знаєш, що? — дівчина подивилася на нього, як на інопланетянина. — Тобі лікуватися треба! Хто тобі сказав про пістолет? Шпага! Ти зробив це шпагою!
— Якою шпагою?.. — прошепотів спантеличений Міхал.
— Ну… це шпага мого брата, — невпевнено пояснила Кінга, бо почала підозрювати, що все це були аж ніяк не Міхалові витівки. А коли Міхал запитав, як ця шпага виглядає, сумнівів у неї не залишилося. — Ну, така, довга й гостра, — тихо сказала Кінга й почервоніла, усвідомивши, що її мама наговорила по телефону Міхаловій.
Хлопець буркнув «ага» й рушив до наступної крамнички. Його немов пригнітив невидимий тягар. Він на очі не бачив жодної шпаги, а виявляється, його звинувачують, що він нею зробив якусь шкоду. «Це вони навмисне, — думав він. — Спершу запрошують мене на вечірку, щоб потім з мене посміятися. Не діждетеся. Ноги моєї більше не буде на ваших збіговиськах!»
— Ну чого ти! — погукала його Кінга, але він навіть не озирнувся.
Дівчині довелося бігти за ним. Притримала його за рукав. Обоє зупинилися. Але Міхал дивився не на неї, а кудись убік, на ящики з овочами. Кінга схопила хлопця за комір куртки й шарпонула з усієї сили. Хотіла, аби він на неї глянув. Почувалася геть препаскудно. Це ж вона сказала мамі, що дурний Чорний Міхал не лише напився, а ще й розмахував шпагою. Але ж Кінга цього навіть не бачила!
— Я це залагоджу, — тихо пообіцяла вона. — Чесне слово.
Міхал неохоче глянув на неї й помітив, що в дівчини палає обличчя. У неї аж руки тремтіли, коли Кінга намагалася сховати під шапкою пасма неслухняного каштанового волосся.
— Подзвони мені ввечері, — прошепотіла вона. — Я довідаюся, що було насправді з цією шпагою.