Офіціант мовчки кивнув і записав олівчиком у блокнотику.
— А що будете пити? — нарешті озвався він і перегорнув сторінку меню на карту вин.
«Ох-ох-о! — подумала вона. — Як би тут не оскандалитися!»
— Шампанське! — прийшла рятівна ідея.
— Сухе, солодке, напівсолодке, мускатне?..
Бог його знає, яке?
— Напівсолодке! — наздогад бовкнула вона і подивилася на офіціанта.
Той кивнув, — як їй здалося, схвально, — і пішов.
Клавка знову лишилася наодинці з собою і зітхнула з полегшенням. Вона втупилася у своє відображення у вікні, намагаючись розгледіти, як крізь нього пробивається ланцюжок вогників від катера.
«Ну що ж, — подумала вона. — Ліжко, або, як кажуть на Євбазі, „постєль“, річ хоч і не дуже приємна, але необхідна. Так що треба до цього бути готовою.
Звичайно, добре було б, як жартувала Єлизавета Петрівна, спершу „вкусіть плод страсті“ з кимось молодим і привабливим…»
Вона інстинктивно закрила очі. Перед нею постав Борис Андрійович.
Він лежав, закинувши руку за голову, у неї в ліжку, а вона накручувала на палець чорне волосся у нього на грудях… Він кривився, але терпів.
«Дурна баба!» — сказала вона собі і розплющилась.
Забіг Митя:
— Не скучаєте, Клавдіє Дмитрівно?
Вона заперечно похитала головою: отак би сидіти, безкінечно дивлячись у вікно, а потім безкінечно їсти і пити шампанське. І щоб нікого більше не було…
— Я приніс вам журнал «Советская женщина». Останній номер!
Клавка змусила себе посміхнутись і подякувати.
Нагодився офіціант з довгим вузьким фужером. Налив шампанського.
Клавка дивилася на бульбашки флегматично, як півгодини тому в келих з «Нарзаном». Пригубила. Смачно. Зробила більший ковток. Іще один. Іще…
Принесли салат «Олів’є» і кілька скибочок хліба — чорного і білого.
Клавка з апетитом узялася за трапезу.
Її зображення у вікні повеселішало.
«З Олександром Сергійовичем, — думала вона, — можна буде їздити на курорти. Ну, звичайно, якщо він не жонатий. А якщо жонатий?»
Клавка задумалась. На це питання у неї відповіді не було. Вона не могла собі уявити, куди вивозять номенклатурні працівники своїх коханок.
«Там видно буде!» — подумала і сама долила собі шампанського. В принципі, ресторану «Динамо», ящиків з яблуками і спецпайків їй для повного щастя цілком вистачало.
Принесли котлету по-київськи.
Клавка роздивлялася її з усіх боків, намагаючись зрозуміти, з якого боку починати їсти.
Увіткнула виделку і… от зараза! З неї бризнуло масло!
Клавка почала поспішно промокати серветками масні плями на своєму синьому штапелевому платтячку.
— Виробнича травма? — пожартував у неї за спиною Олександр Сергійович.
Замість зашарітися, Клавка тільки посміхнулася: шампанське свою справу зробило.
Зайшов офіціант:
— Мені — як завжди! — коротко сказав Бакланов, і той, кивнувши, зник.
Клавка подивилась на нього впритул. Він був дуже втомлений.
— І як ваші справи, Клавочко? — весело запитав він.
— Добре! — сказала та і несподівано для себе поцікавилася: — А ваші?
— Краще й не буває! — посміхнувся він, і «гусячі лапки» зарясніли навколо його очей. — А як же інакше: сиджу з прекрасною дівчиною за хорошим келихом шампанського, — він сам налив собі у фужер, — що може бути краще? Ну, то що? Вип’ємо за зустріч?
Клавка кивнула і цокнулася з Баклановим.
На тарілці лежала продірявлена котлета по-київськи, і Клавка боялась до неї підступитися.
— Вперед! — заохотив він її. — Масло все вже витекло, — сказав, читаючи, як зазвичай, її думки.
Клавка акуратненько почала працювати ножем і виделкою.
— Втомилися? — неначе між іншим, спитала вона.
— Не те слово… — зітхнув той. — Ну, нічого… Закінчиться Пленум, візьму я Клавочку і поїдемо по Дніпру на теплоході… аж до Канева… до Шевченківської гори…
Клавка перестала жувати.
«Ось і відповідь на питання, — сказала вона собі, — куди возять номенклатурні начальники своїх коханок».
Вона продовжила жувати: «Тільки спочатку треба нею стати. Сподіваюся, не сьогодні».
Думка про те, що зазвичай після ресторанів «номенклатурні дівчата» розраховуються у своєрідний спосіб, трохи зіпсувала їй настрій, але вона взяла себе в руки і спробувала виявити якомога більше радості від того, що поїде з Баклановим по Дніпру.
— І на коли планувати? — про всяк випадок уточнила вона.
— А чому відтягувати? На ці вихідні й поїдемо!
Клавка, звичайно, хотіла після Пленуму виспатися, але коли їй ще випаде покататися по Дніпру на дурняк?