Він знав, з яким запалом інспектори в Ніцці кинуться зараз виконувати його доручення: адже йшлося про замах на одного з їхніх колег, і впіймати злочинця мало стати для кожного поліцая питанням честі.
Хвилин з п'ять він немов куняв у своєму кріслі, потім рука його знову простяглася до телефонної трубки.
— Прошу з'єднати мене зі Скотленд-ярдом… Терміново… З інспектором Пайком особисто… Пробачте! З головним інспектором Пайком…
Вони вперше зустрілися кілька років тому в Парижі, куди шановний інспектор Найк приїхав у спеціальне відрядження, щоб ознайомитися з роботою французького карного розшуку і, зокрема, з методами Мегре. Він був страшенно вражений, коли дізнався, що в його славнозвісного французького колеги немає ніяких методів.
Відтоді вони вже двічі бачилися в Лондоні і встигли заприязнитися. На початку того року Мегре дізнався, що заповзятливого Пайка ладили на головного інспектора.
Не минуло й трьох хвилин, як йому дали Скотленд-ярд, зате потрібно було ще десять, поки до трубки по той бік проводу підійшов сам містер Пайк. Потім сторони довгенько обмінювалися привітаннями ламаною англійською мовою з одного боку і не менш ламаною французькою з другого.
— … Еге ж, Майан… М — як Моріс, А — як Апдре… Це довелося проробити з усіма прізвищами.
— Мур… М — як Моріс… У — як Урсула…
— Це прізвище мені відоме… Йдеться про Герберта Мура, еге ж? Із Манчестера?.. Три роки тому королева зробила його лордом…
— Другий чоловік: Норріс Йонкер…
Він знову по літерах назвав ім'я та прізвище голландця, нагадав про його службу в британській армії в чині полковника.
— Між цими двома могли бути й інші чоловіки. Після розлучення з Муром вона жила сама кілька років у Лондоні. Та навряд, щоб самотня…
Мегре не забув нагадати, що йшлося про збройний напад на поліцая, і містер Пайк поважно відказав:
— А в Англії злочинця повісили б незалежно від статі. За злочини проти поліції в нас карають шибеницею…
Як і Бастіані, він пообіцяв зателефонувати пізніше.
Годинник продзвонив о пів на сьому. Коли Мегре відчинив двері до інспекторської, то побачив лише з п'ятеро своїх підлеглих.
— В Мелані, у Сен-Фаржо — нічого, патроне. В «Кок-Арді» також, як я й сподівався. В «Сороці-танцюристці» теж її не було, бо долина Шеврез та Сена нічого не дали…
Комісар уже хотів був повертатися до свого кабінету, як до інспекторської влетів Шінк'є. Він був страшенно схвильований.
— Комісар у вас?
Він ще не доказав свого питання, як побачив самого Мегре.
— У мене є новини. Я не хотів дзвонити вам і прибіг особисто.
— Заходьте.
— Там у приймальні сидить свідок. Ви можете його допитати…
— Сідайте. Розкажіть спочатку, в чому річ.
— Ви дозволите зняти плаща? Я за сьогодні стільки вибігав, що весь аж упрів. Ну от… За вашим наказом інспектори вісімнадцятого відділка густим гребінцем прочесали авеню Жюно та сусідні завулочки. Кілька годин підряд це була марна праця — крім старого Маркле, ніхто нічого не знав. І от раптом я чую свідчення, як мені здалося, першорядної ваги. Ми вже були в тому будинку після полудня і допитали консьєржку й тих пожильців, яких застали вдома… Себто кількох жінок, бо чоловіки були на роботі. Це той самий прибутковий будинок, що стоїть у горішній частиш авеню. Годину тому один з моїх інспекторів знову находився туди і здибав у консьєржки чолов'ягу, який прийшов узяти пошту. Це комівояжер Ланжерон. Він ходить по квартирах і пропонує пилососи. Я його й привів сюди. Це такий собі горопаха, який уже звик до того, що його майже всюди виганяють у три вирви з його пилососами. Живе він сам-один на четвертому поверсі і працює то зранку, то ввечері, коли є більше шансів застати вдома людей. Здебільшого він сам собі готує їсти, а коли пощастить збути пилососа, обідає у ресторані. Саме так і сталося минулого вечора. Між шостою і восьмою годинами, коли всі вже повертаються з роботи, він продав два пилососи і, хильнувши аперитив у барі на площі Кліші, добряче повечеряв у ресторанчику на вулиці Коленкур. Десь близько десятої він піднімався вгору по авеню Жюно з пилососом у руці. Біля будинку голландця стояла машина, жовтий «ягуар». Ланжерона вразив її номерний знак — на ньому були дві червоні літери «Т». Коли він був за кілька метрів від особняка, двері раптом відчинилися.