11
Він не знав, що ненавидів більше: несправний кондиціонер, бруд від люльки Мюллера чи осміх у того на обличчі.
Коли Тоні переступив поріг, у кімнаті стояв сморід від люльки, проте самого Мюллера за його столом не було. Тоні кілька разів провів туди-сюди пальцем за коміром сорочки. Голова в нього була важка, і повітря в кімнаті викликало в нього неприємні почуття. Зараз йому потрібен був кисень. Тоні вирішив відчинити вікно, хоча й знав, що це суперечить заведеному тут порядку.
Відколи в кабінеті поставили кондиціонер, відчиняти вікна більше не дозволялося, бо це збивало кондиціонер з режиму роботи. Якщо Тоні зараз провітрить кабінет, то для інших приміщень у будинку це означатиме, що кондиціонер за дві наступні години перетворить їх у сауну.
І все ж Тоні відчинив вікно. Йому було байдуже. Він простяг руку перед широко розчиненими стулками вікна, глибоко вдихнув повітря й уявив собі, як Порно-Мюллер і шеф, у самих спідніх, з'їжджають на лижах з гори в двадцятиградусний мороз. А біля підгір'я саме зупинився автобус, повний туристів-лижників. Тоні подумав, що всі пасажири, звичайно, мають фотоапарати й зафіксують Порно-Мюллера й шефа на плівці.
Відтак Тоні повернувся до свого столу й виявив на ньому кілька протоколів допитів. Із подивом, але ще без особливої цікавості, брав він протоколи по одному в руки й перебігав кожний очима.
Імена були йому незнайомі. Тільки вчитавшись в один із протоколів, він зрозумів, що сталося. Від обурення Тоні навіть забув зачинити вікно й, вискочивши з кімнати, побіг на найнижчий поверх, де містилося кілька кімнат для допитів. Там він почув стаккато друкарської машинки. Поза всяким сумнівом, то був Мюллер, що пройшов півторамісячні курси друкування на машинці.
Усі інші друкували двома пальцями. Усі, крім Мюллера.
Спочатку Тоні хотів розчинити двері навстіж і розлючено накинутись на Мюллера. Але потім вирішив повестися спокійніше.
Він став під дверима й прислухався.
— Що, на вашу думку, я зробив би з людиною, яка надумала б штовхати мою дружину на проституцію? Я вам скажу! Церемонитись я не став би! І ви мені розповідатимете, що нічого про це не знали? Ну признайтеся, що ви все знали! Може, вам розповів про це навіть хтось із колег, котрий випадково став клієнтом вашої дружини? Так воно, певно, і є! Потім ви підстерегли Маркуса Бергера й убили! Чорт забирай, хто вам за це дорікне? Звичайно, таке карається законом, але ви не дуже тривожтесь. Добрий адвокат легко вас виправдає. Вчинок у стані афекту. Справа цілком ясна. На вашому місці я признався б. Ця довга мовчанка вам анітрохи не допоможе. У вас є привід, але нема алібі. Ну, а що потрібно нам?
— Докази! Вам потрібні докази! Та ви божевільний! Жодному вашому слову не вірю! Спочатку ви розповідаєте мені, що моя дружина нібито працює в якомусь клубі «Афродіта», а потім я ще, виявляється, й сутенера вашого вбив! Та ви просто божевільний! Вам лікуватися треба! Без свого адвоката я більше не скажу вам жодного слова.
— А тепер негайно заспокойтесь. Добре собі уявляю, як вас це схвилювало. Невже ви справді нічого про це не знаєте? Ох, друже, і як тільки можна бути таким сліпим?! Я помітив би, якби моя дружина…
— Я більше не дозволю вам ображати мене! І мою дружину теж!.. Тепер Вустові хвилина здалася слушною. Він тихо відчинив двері й увійшов. Мюллер зустрів його посмішкою.
— Ну як, старий, тобі вже краще?
— Мюллере, що тут діється? Чому ти допитуєш цього чоловіка? І взагалі, яким тоном ти його допитуєш?
Тепер на обличчі в Мюллера був вираз, як у цілком коректного службовця. Він зробив над собою зусилля й сів рівно. Тільки очі його загрозливо поблискували.
— Шеф дав розпорядження допитати батьків і чоловіків. Вони належать до ймовірного кола злочинців.
Поглянувши на розгубленого чоловіка, якого Мюллер щойно допитував, Вуст сказав:
— Вийдімо за двері. Гадаю, нам є про що поговорити. Адже ти з ним уже закінчив?
Мюллер кивнув головою.
— Закінчив. Йому лишилося тільки підписати протокол.
— Підписувати я взагалі нічого не буду. Куди це я потрапив? До божевільні?
Мюллер підвівся й рушив до виходу. За дверима Вуст напався на нього:
— Знаєш, що ти накоїв? Це ж катастрофа! Справжня катастрофа! Декотрі жінки роблять це вже роками. І знаєш чому? Щоб їхні чоловіки ніколи не дізналися, що вони одного разу вскочили в халепу! А ти? Тепер ти своїм допитом повідомляєш чоловіка не тільки про те, що його дружина потрапила в ту неприємну історію, але на додаток іще й про те, що вона займалася проституцією. І зрештою намагаєшся викрити чоловіка як убивцю! Це ж страшенне безглуздя! Ти хочеш відповідати за драми, що розігруються в сім'ях? Ці дурниці треба негайно припинити!