— Скоро ж ти!.. Судячи з пісеньки, це одна з тих шльондр, про яких ти так зворушливо піклуєшся.
Минуло кілька хвилин, поки Тоні спромігся взяти себе в руки. Потім його ніби прорвало, так палко він заговорив:
— Ти не так усе зрозуміла. Не так! їй просто треба було десь перебути, і я взяв її до себе. Між нами нічого не було. Можеш мені повірити. Вона ж іще зовсім дитина. Прийшла до мене й попрохала допомоги! Так, допомоги, ото й тільки!..
Марія повернулася й повільно, немов прогулюючись бульваром, рушила до спальні. Ідучи, махнула рукою, підкликаючи Тоні до себе, й вигукнула:
— Тобі слід було йти працювати до служби соціального забезпечення! Коли вже ти так заповзято дбаєш про пропащих дівчат і ладен допомагати їм!.. Даремно ти став лягавим!
На додачу до всього цієї миті з ванної вийшла Гудрун, прикриваючись тільки рушником. Ще мокра, вона зупинилася посеред кімнати, подивилася на обох, відразу все зрозуміла й спитала:
— Ну, й чого ви так витріщилися на мене? У зоопарку ми, чи що? Я ж вам не папуга.
Марія припускала, що застане в Тоні жінку. Але побачити таку юну дівчину аж ніяк не сподівалася. Тому відверто розгубилась.
— Але ж їй щонайбільше років шістнадцять чи сімнадцять! Навіщо це тобі?
— Тринадцять мені, мадам! Тринадцять років! Ви, певно, ще хочете дізнатися, коли це було в мене вперше?
«Зараз я зомлію, — подумав комісар Тоні Вуст. — Довго такого не витримаю. Вони мене доконають. Вони вдвох мене доконають. Мені треба їх вигнати. Обох! Ні, тільки Гудрун. Марія все-таки моя дружина. У нас дочка. Я не хочу ставити все на карту через якесь зухвале дівчисько».
— Скажи цій дурній сові, щоб вона не витріщалася так на мене!
Тоні вже не реагував на цей випад Гудрун. Він прихилився спиною до стіни, сподіваючись, що шлунок і система кровообігу витримають цю ситуацію. І лише пробурмотів:
— Будь ласка, не треба, я хворий… Згляньтеся…
Він відчув, як від голови в нього відринула кров. Марія все ще стояла за кілька кроків від Гудрун і пильно дивилася на дівчину недовірливим і водночас сповненим ненависті поглядом. Гудрун це вже почало набридати. Вона знала, як найкраще шокувати дружину Тоні. Тому просто скинула з себе рушника й тепер стояла зовсім гола.
Марія від обурення аж задихнулась, Тоні заплющив очі, а Гудрун простягла, немов жебрачка, руку, опустила очі й, удавши з себе смиренну, різко зажадала:
— Одна марка за хвилину! Ціни, як у кожному закладі з голими дівчатами. Доторкнутися — п'ять марок. Давай грошики, мені байдуже, чоловік ти чи жінка! Я звикла робити це за гроші. — Потім вона поквапно схопила рушника й, тримаючи його перед собою, гукнула: — Це те, що ти хотіла почути, стара сова! Можеш забрати свого Тоні! Мені він геть не потрібен! Але для тебе він надто добрий! Надто добрий! Він до мене навіть не доторкнувся! Навіть не доторкнувся він до мене!
Марія по-діловому, з холодним виглядом промовила:
— Власне, я прийшла тільки для того, щоб узяти деякі речі. Але я можу зробити це й іншим разом.
Не кажучи більше ні слова, вона вийшла з квартири.
Тоні й далі стояв, прихилившись до стіни, й думав тільки про те, як йому дістатися до канапи. Він мусив зараз же лягти. Йому потрібен був спокій. Гудрун підійшла й поклала руку йому на живіт.
— Що з тобою? Не дивись так сумно. Радій, що позбувся її! Ти заслуговуєш куди кращої. За це я можу поручитися. Гей, Тоні, ну скажи що-небудь! Ти що, сердишся на мене? Звідки ж я знала, що ця стара сова прийде сьогодні вранці.. Інакше я, звісно, зникла б… Аякже!
— Ох, Гудрун, мені так погано, так погано… Поглянь, може, десь знайдеш ромашковий чай… Нічого іншого мені зараз не треба.
16
Машина завелася з третьої спроби. Тоні сумно подумав про той час, коли цей автомобіль був новий. Скоро треба знов купувати машину…
Гудрун він залишив у своїй квартирі. Тоні вирішив поговорити з людьми із молодіжної служби й відділу соціального забезпечення. Кінець кінцем не сидітиме ж вона в нього вічно.
На якийсь час йому вдалося викреслити Марію з пам'яті. Він не хотів тепер згадувати про неї і про всі пов'язані з нею проблеми. Голова в нього має бути ясна, адже він їде на службу. Йому треба знайти вбивцю.
Тоні знов уявив собі сцени, які йому змальовувала Гудрун. Безпорадна юна дівчина у фонотеці Маркуса Бергера. Вона мусила слухати записи свого приниження, терпіти посміх Маркуса Бергера, а потім ще й виправдовуватися за те, що, на його думку, робила неправильно.