Вона зняла зі шворки двоє підштанків і прибрала зі столу брудний посуд.
«Навіть після себе не помила», — подумав Тоні, але не сказав нічого.
У холодильнику він знайшов дві бляшанки пива, одну з них відразу відкрив і пригубив. Пінистий трунок швидко повернув йому добрий настрій. Гострим ножем для м'яса він заходився дрібно краяти цибулини.
Гудрун і не думала йому допомагати. Вона сиділа на табуретці, підтягши коліна до підборіддя, й дивилася на нього.
— Розкажи, як минув день. Ти ніби чимось схвильований? Вдалося трохи просунутись?
— Власне, мені не вільно про це розказувати, але для тебе я зроблю виняток.
Тоні глибоко вдихнув повітря й кинув погляд на дівчину. Він сподівався, що ці слова справлять на неї враження. І заходився розповідати з усією відвертістю. Свого вдоволення він при цьому не приховував. Докладно пояснив їй помилку Мюллера. Розповів про самогубство Шіваса, з майстерністю адвоката довівши, що Шівас не міг бути вбивцею, а тоді виклав їй версію про другу людину, про спільника. І зрештою докладно переповів розмову з Францом Беккером.
Дівчина сиділа майже нерухомо, зачаровано слухаючи його, і лише час від часу за ледь помітними змінами рис обличчя можна було здогадатися, схвалює вона щось чи ні.
Марія ніколи не слухала його так уважно, коли він розповідав про свою роботу.
Гудрун була вдячна слухачка. Вона його не перебивала, слідкувала за його губами й вимагала очима більше й більше. Її інтерес не був удаваний. Тоні міг би розповідати годинами, і вона його не перебила б. Він сповнився гордістю й радістю від думки, що вона й завтра чекатиме його з роботи. І хай вона перефарбовує стільки сорочок, скільки їй хочеться. Навіть якщо вона й далі буде така неохайна, він може двічі на тиждень запрошувати найману прибиральницю.
У кожному разі Гудрун поставилася до нього серйозно, уважно слухаючи й додаючи йому відчуття власної значущості. На мить у Тоні майнула думка, що вона цікавиться цим лише тому, що сама замішана в справі. Але він одразу відкинув таку думку. Як потерпіла вона навряд чи була зацікавлена у розкритті цього вбивства. Смерть Маркуса Бергера означала для неї кінець її власних мук. Чи, може, за свій теперішній стан вона винуватила вбивцю? Може, їй було вигідніше й далі працювати у клубі «Афродіта», аніж доходити порозуміння з батьками, вчителями, поліцією та співробітниками служби у справах молоді?
Дивлячись на Гудрун, Тоні невдовзі відчув, що вона таки воліла б залишатись у клубі «Афродіта». Цей висновок засмутив його. Але й поставив його на відповідну відстань від дівчини.
Коли Тоні відкрив другу бляшанку пива, Гудрун мовчки простягла руку й терпляче чекала, поки він зробить добрий ковток і відтак подасть бляшанку їй.
Сама вона відірвалась від бляшанки лише тоді, коли майже спорожнила її, залишивши краплю на денці. І мовчки простягла йому ті рештки. Різким рухом Тоні взяв бляшанку й жбурнув її на брудний посуд у мийниці. Хотів уже був висловитися щодо нахабства дівчини, але зненацька вона роззброїла його запитанням:
— І ти повірив тому Францові Беккеру?
— А чом би й ні?
Вона постукала себе пальцем по лобі й посміхнулась.
— Якщо він знав Маркуса Бергера, якщо Маркус там справді був своєю людиною в домі, то хіба старий не помічав, що з ним діється? Хіба він ніколи не був у помешканні свого майбутнього зятя? Чом ні? А хіба його дочка теж ніколи не заходила до Маркуса?
Із напіврозтуленим ротом Гудрун дивилася на Тоні Вуста. Своїм запитанням вона загнала його на слизьке. Чому він сам до цього не додумався? Чому не поставив Францові Беккеру цього запитання? Смішно подумати, аби хтось, увійшовши до квартири Маркуса Бергера, не помітив би, що там діється.
Музей магнітофонних стрічок. Фотографії на стінах. Усе це промовляло саме за себе…
— Він обвів тебе круг пальця. Ха-ха-ха, цей тип обдурив комісара!
— Навіщо йому це? Може, він справді ніколи не був у квартирі Маркуса Бергера. Може, й Кріста ніколи там не була. Може, Маркус Бергер мав ще одну квартиру. Звичайну собі для таких справ.
— Та ти просто з'їхав з глузду! А я завжди вважала лягавих дуже розумними. То ти ніяк не збагнеш, чому Беккер хотів обдурити тебе?
Тоні здався. Він похитав головою й мовив:
— Викладай!
Тепер йому справді було цікаво. Перед ним сиділа тринадцятирічна дівчинка. Щоправда, з досить своєрідним життєвим досвідом та неабияким хистом кмітувати.
— Ти казав, Кріста регулярно відвідувала Маркусову матір у будинку для старих?