— Що то була за обіцянка?
Леонід вийняв чорний шкіряний гаманець та з-за клапана витяг за краєчок пожовклий папірець, затертий, зім’ятий, заплямований, порваний, залатаний скотчем і простягнув мені. Я заледве розшифрував написане. Там розпливалися чотири рядочки, надруковані на машинці червоною фарбою:
Я, Леонід Михайлович Кривошеїн, даю слово ніколи не зустрічатися з Міленою Рейнольдс, ніколи з нею не контактувати та поважати її волю до кінця моїх днів. Я офіційно присягаюся військовою честю двічі Героя Радянського Союзу. Дано в Парижі, у четвер у 25 червня 1953 року.
Він показав годинника на правому зап’ясті та провів рукою по склу.
— Я дивлюсь на нього по сто разів на день. Годинник не спізнився ні на секунду. Тепер усвідомлюєш, на чому тримається життя? Це все через тих мерзотників Розенберґів. Якби їхню кару пом’якшили до пожиттєвого, ми були б навіки разом.
— Леоніде, вони були невинними!
— Це злочинці! Вони знали, що на кону. Вони не мали права зраджувати батьківщину. У Сполучених Штатах невинних не саджають. Це точно. Утім, скоєне не їхня провина, а моя. Тут багато хто переконаний, наче я шкодую, що проміняв стабільне життя й солідний статус на приречений роман. А я тобі скажу, що ні про що не жалкую. Усе пережите нами за ті сімсот дев’яносто чотири дні було настільки винятковим і чуттєвим, що я упився тим на все життя. Якби я міг пройти через те знову, погодився би без вагань. Так, я нещасний, але співчувати мені не треба. Мені пощастило зустріти Ігоря — без нього я так би й далі жебракував — та завести кількох друзів, а для життя цього достатньо. Якщо одного дня посеред дороги ти побачиш, як жінка голосує, а тим більше шукає допомоги — не спиняйся. Заміна колеса — справа автослюсарів. От вони загартовані. Вони не вплутують роботу в особисте життя. Якби я дотримувався доброго старого марксистського принципу розподілу праці, я б тут нині не сидів. Нам забивають баки безглуздими правилами, на кшталт ввічливості чи галантності, але не вчать основоположної засади: остерігайся жіночої усмішки, за нею криється задня думка. Бо жінка щира лише без усмішки. Якщо вона вскочила в халепу і волає про порятунок, кидай їй рятувальний круг та йди собі далі. Такі от елементарні поради повинен батько давати синові, щоб застерегти його від життєвих небезпек. Мій же мене не попередив.
— Одного я таки не розумію, Леоніде. Як ти можеш кохати жінку, але не боротися за неї?
— Я дав слово. Така вже моя доля, персональний спосіб берегти вірність. Щоб кохати, не обов’язково бути коханим. Упродовж дев’яти років 5 квітня я надсилаю їй букет мімози. Анонімно. Вона знає, що то від мене. Якби вона схотіла, то без зусиль знайшла б мене. Достатньо взяти у квітникаря мою адресу. Вона не хоче. Я шаную свою клятву. Можливо, одного прекрасного дня вона передумає.
— Ви розійшлися десять років тому. Неможливо й далі вірити в таке.
— Я б хотів перегорнути сторінку. Лиш то не ти вирішуєш, кохати чи забути. Думки про неї не покидають тебе ніколи. Я живу з нею днем, думаю про неї, коли прокидаюся серед ночі. Я закоханий, як і першого дня. Ти можеш пересититися однією жінкою, насолодитися іншою. Але то не кохання — звичайна хіть. Бо кохання, істинна любов — духовна. Це все в моїй голові, часом я повторюю собі, що мені краще її забути. Жакі, принеси мені «сто другий».
Хай там як, Леонідом захоплювалися і через кожен хід сотень шахових партій, що їх він тримав у голові та через що був небезпечним супротивником, і за збережені до дрібниць, наче вони були лише вчора, стосунки з Міленою; його винятковій пам’яті заздрили, хоча саме вона й стала причиною всіх його бід. Краще б він був як усі ми: пам’ятав дві-три партії та пригадував лише яскраві миті свого роману. Ми завше боїмося втратити пам’ять, але саме вона є першопричиною наших нещасть. І як же добре живеться в забутті! Пам'ять — найперший ворог щастя. Щасливі люди забувають. Ця прикра історія пояснює, чому Леонід був єдиний паризький таксист, що відмовлявся возити клієнтів в аеропорт Орлі попри всю прибутковість такої поїздки. Минуло десятиліття, а він усе ще був непохитний. Немов боявся небажаної зустрічі.