— Так він же в Греції, — видихнув Бісмарк. — Я хочу до нього полетіти, але грошей не вистачає... Якби полетів, то попросив би за вас.
— Ага, — якось дивно промовив старий. — Ну, а в аптеку піти можете?
— Звичайно!
— Я б сам пішов, але для мене кожен вихід на вулицю — тяжкий стрес. За мною стежать. Ті, що двері зламали. Та й в аптеці мені можуть не продати. Молодим наркоманам продають все без проблем, а коли я попросив, то покрутили пальцем біля скроні і не продали.
— А що вам треба в аптеці?
— Кодетерп або кодепсін.
— Ну, добре!
— А скільки вам треба грошей, щоб полетіти до Греції до Георгія Георгійовича?
— Тисяча євро.
— О! Так, це немало! Ну підіть поки в аптеку. І зайдіть у гастроном на розі, візьміть бідному старому щось на вечерю. Кухонька у мене тут, як бачите, є.
Розділ 40
Львів, червень 1941. Чекіст Ваврик оповідає про битву з половцями
— Жодних манускриптів? — здивувався Ваврик. — Служниця сказала, що на столі лежала старовинна книга.
— То це й була старовинна книга: «The Ecclesiastical history of England and Normandy by Ordericus Vitalis», видана в Лондоні в 1854 році. Добряче пошарпана. Я згадав, що та студентка почала з того, що зверталася вже й до інших науковців, щоб ті припинили співпрацювати з новою владою. Здається, цей рух охопив усі наукові кола. А тепер черга дійшла до мене. Вона зокрема сказала, що багато хто з науковців справді припинив чи то пак зупинив свою співпрацю. Відтак її слова про те, що вона й мене зупинить стосувалися саме цього.
Полковник почувався розчарованим, але не планував здаватися:
— А доля світу? — нагадав він.
— Авжеж, доля світу, з її слів, залежить від того, як довго протримається комуністична влада. А без допомоги науки вона, мовляв, буде приречена. От і все.
Полковник похитав головою:
— Як усе гарно і логічно виглядає! Браво, браво... Визнаю, що вам вдалося пояснити непояснюване. Я не буду наполягати, що студентка, яка вас провідала — саме та особа, яку ми шукаємо. Схожа, але цілковитої певності нема. Наразі ми тупцяємо на місці. Хоча в дечому й трішки просунулися. Тому поділюся з вами ще деякими нашими напрацюваннями. Отже, ми добули листа папського нунція, з якого довідалися, що далі сталося з Ольгердом і Дівою. І це нам підказує, що означає печатка з зображенням трьох вершників на одному коні. Саме утрьох вони й рятувалися в Мадярщині від папських найманців і утрьох прибули до Києва.
— І вам стало відомо, ким був той третій?
— Так, це лицар Ніклас із Кельна, який приєднався до них на зворотному шляху, а потім став на службу до князя Ігоря. Дорогою лицарі розділилися, щоб збити зі сліду папських переслідувачів. Яким чином Ніклас виявився третім? Дуже просто. Переслідуючи Ольгерда і Марію, папські найманці стріляли по конях. Отже, вони обоє коней утратили. Ніклас підвів їм свого коня. Ольгерд сів спереду, Марія за ним, третій лицар прикривав їх своєю спиною. Їм вдалося відірватися від переслідувачів, заїхавши в густий ліс. Ольгерд подарував посудину з молоком Богородиці князю Володимиру. Там, щоправда, було не все молоко, яке вони зібрали. Решту він заховав у маленькому печерному монастирі неподалік від Києва. А далі ми бачимо Ольгерда і Марію, перевдягнену за лицаря, в поході князів Володимира Мономаха, Святополка Ізяславича та Давида Святославича на половців. Це 1111 рік. Ось що пише нунцій, який теж був у тому поході, — полковник підсунув Куриласу копію листа латинкою.
«Коли русини зайняли поле майбутньої битви на ріці Сальниці, то побачили, що половців сила силенна. Князі стали молитися, думаючи, що їм доведеться полягти, що не здолати їм такого чисельного ворога, але ніхто відступати не збирався. Священники і ченці стали промовляти молитви перед військом, щоб підбадьорити його. А Діва, яку ми вистежували, випросталася, сидячи верхи на коні в лицарських обладунках, підняла руки свої д’горі і стала гукати в небо незрозумілою мовою. Її крик скидався на крики чайок, вона потрясала руками, викидаючи з себе фонтани гортанних слів, а ми бачили, як хмари починають яснішати, клубочитися, утворюючи химерні фігури, раптом їх стало заливати неймовірно сліпуче світло, і всі побачили янголів у золотих обладунках із золотими мечами та списами, які аж очі разили.
І коли полки половецькі вдарили на русинів, зав’язалася битва могутня, і з обох боків падали вої. А янголів ставало все більше й більше, й коли вони теж пішли в атаку на ворога, то половців охопила паніка, вони кинулися тікати. Русини здобули багаті трофеї, коней, овець, полонених».
— А тепер звернемося до літопису, — сказав полковник, — тут написано, що коли князі поцікавилися в полонених половців: «Чому вас такеє многеє множество, а ви не змогли нам протистояти?», ті відповіли: «Ми не могли битися з вами, бо інші їздили уверху при оружжі ясному і страшному, вони помагали вам». Отже, вони злякалися янголів.
— То це Діва скликала янголів?
— Так, не при Йосифу Віссаріоновичу будь сказано, — засміявся полковник, киваючи на портрет. — Доказів існування янголів більше ніж досить. І ми їх теж фіксуємо та вивчаємо.
— А як же атеїзм?
Полковник розсміявся:
— Ну, ви, професоре, часом такі наївні речі кажете. Потойбічний світ нас цікавить віддавна. Надто, що німці мають цілий інститут, який займається і янголами, і духами, і підземним світом... чули про Deutsches Ahnenerbe? Повна назва звучить так: «Німецьке товариство з вивчення давньої германської історії та спадку предків». Ми теж не відстаємо.
— Тобто ви теж вивчаєте потойбічні сили? — не повірив Курилас. — І як далеко просунулися?
— О, доволі далеко. З німецькими вченими ми теж підтримуємо контакти, і мушу сказати, що ми їх значно випереджаємо. Мабуть, ви чули про те, що наприкінці XIX сторіччя розенкрейцери створили в Англії Братство Золотого Світанку — Golden Dawn.
— Звісно... — кивнув Курилас. — Членами Братства були Брем Стокер, автор «Дракули», і поет Вільям Батлер Їтс, а сам Golden Dawn дав початок німецькому таємному товариству Thułe, заснованому в 1918 році. Його члени були прибічниками метафізики насилля, а також ідеології вищої арійської раси. Сама ж назва походила з творів Ріхарда Вагнера.
— Так, Thułe — легендарна земля скандинавів, — продовжив полковник. — Однак ви не знаєте, що адептом цієї організації є Адольф Гітлер, який віддавна захоплюється магією і філософією Сходу. У своєму прагненні досягнути «абсолютного знання», а за ним і влади над світом, він кинувся на пошуки мітичних предметів культу — Святого Ґраалю і Ковчегу Завіту. Тут він наслідує госпітальєрів і тамплієрів, які провадили археологічні розкопки в Єрусалимі. Зрештою, хрестові походи й були ініційовані пошуками Ковчегу.
— Чи не з цією метою Гітлер створив SS, прозваний чорним орденом?
— Так, це сталося у 1925 році. То мала бути наскрізь зієрархізована організація на зразок ордену єзуїтів. Молоді кандидати після перевірки чистоти їхньої генеалогії повинні пройти 4 ступеня посвяти, до яких входило опанування наукою езотерики. Крім того перевіряли їхню витривалість на біль, а також здатність його завдавати. Цикл цих підготовок і проб відбувався в середньовічних замках, перетворених на тренувальні осередки SS. Символіка нацистських формацій викликає однозначні асоціяції: свастика і Молот Тора, знаки блискавок на чорному тлі — не що інше, як літери рунічного письма, визнані церквою за бісівські і заборонені під час євангелізації у VII—VIII сторіччях. До символіки SS належить також білий хрест тамплієрів і орел. Гіммлер як шеф SS разом з його ієрархами виконують містичні обряди, які вони почерпнули з діяльності середньовічних сект. Духовним осередком чорного ордену SS є замок Вервельсбурґ у Вестфалії. У головній його залі стоїть круглий стіл...
— Як у лицарів Круглого Столу...
— Авжеж. І поділений він на 12 місць, бо — 12 апостолів і 12 знаків зодіяку. Посередині стола місце, призначене для Святого Ґраалю, завжди вільне. Мушу вам сказати, що пошуком Ґраалю групи SS займаються ще з 1934 року. Допомагали їм історики, археологи та знавці таємних наук. У 1935 році виникла згадана вже Аненербе, яку фінансують офіційні фонди SS. Аненербе займається, поза пошуками реліквії і поясненням загадок минулого, впливом магії на людську поведінку, а також її практичним застосуванням. Насправді Гітлер і Гіммлер надають більшої ваги цим дослідженням, аніж програмам нового озброєння. Саме дослідження Аненербе й повинні привести до створення Wunderwaffe — чудесної зброї, з допомогою якої можна не знищувати мільйони, а керувати мільйонами! І головним елементом цієї зброї є Святий Ґрааль.