А коли розпашілий кавалер вдячно поцілував руку партнерки і зробив крок, щоби провести її до столу, сталося несподіване. Причому Олька потім так і не могла згадати, звідки виринув той добряче п’яний Мишко.
– Ах ти, курво! То це він тебе вчив жопою крутити?! – вигукнув той, жбурнув дівчину вбік і зарядив з кулака заїжджому танцюристові в голову.
Звісно, потім їх розтягли, схаменулися і гості іменинниці, і приятелі любителя латиноамериканських танців. Але коли він з гуркотом відлетів до батареї і загримів об стільці, Олька вся стислась від жаху, пригадавши п’яні батькові концерти.
Отак і буває – банальне, буденне і, на жаль, звичне зло накриває коротке свято, спалах несподіваної радості, ніби грозова хмара знову зжирає яскраве сонечко, що посміло пробитися в її проріз.
Обійшлося без міліції, четверо невідомих гостей містечка незабаром пішли з кафе, а іменини ще догулювали своє, доїдали, допивали і танцювали звичайні гоп-ца-ца під мелодії «Сім-сорок», «Ах, Одєса» та під зрозумілі заводні хіти Вєрки Сердючки. Дівчина після інциденту раптово зникла, Мишко і далі пив, але вже зосереджено-тихо, не встаючи з-за столу, лише щось бубонів собі під носа, а потім узагалі заснув, поклавши голову на стіл і підмостивши під неї побиту руку.
Та це ще не кінець історії. Назавтра вчорашні гості містечка зайшли пообідати. Синець у танцюриста був добряче помітний, але, як не дивно, не псував його. Чи то в очах дівчат чоловік зі слідами геройських учинків на обличчі набирає бали, чи той запальний танок так підняв його рейтинг, але Оксанка обслуговувала клієнтів, подавала то борщ, то плов, то горілочку, а коли чоловіки наситилися, не втрималась і все ж таки спитала гостя, де він навчився так танцювати. Адже вік мав приблизно, як і її батько, але того навіть смішно було уявити героєм запальної самби.
– Ти правду хочеш знати чи історію, подібну до правди? – посміхнувся той, але посмішка чомусь торкнулася лише губ.
– Звісно, правду, – гмикнула Оксанка.
– А років тобі скільки? – тепер засміялися й очі.
– Та вже не маленька, коли працюю тут. Як їсти замовляли, не питали, чи вже доросла, щоб вам подавати борщ та випивку! – гмикнула дівчина.
– Вогонь-дівка! – примирливо сказав гість і торкнувся її руки, – ой, бідний буде твій суджений…
– То про танці розкажете чи про судженого поговоримо? – гонорливо скривила губи Оксанка, яка сама згорала від нетерпіння, але й випрошувати не хотіла.
– А шеф не сваритиме, що заважаю працювати? Та, бачу, нікого поки що немає. А ти теж, мала, іди сюди, – махнув він рукою до Ольки, – щоб двічі не повторюватись, як і ти схочеш знати. Чимось повчальна історія…
На диво, з дальньої кімнати підійшов і сам хазяїн кав’ярні, Климський, потім до них обережно підтягнувся і бармен. Клієнтів більше на той час не було – виникла пауза.
– Не дивно, що дівчатам не терпиться знати, я й сам після вашої учорашньої самби все згадував та дивувався. Бачу, непростий ви птах, у наших краях такі не водяться, – посміхнувся шеф до гостя. – Як хоч звати вас?
– Ім’я маю просте – Петро. А от прізвище – Гарсія.
– Чудне. А, наче, на іноземця не схожі, – здивувалася Оксанка.
– Іноземцем був другий чоловік моєї матері. Прізвище нам зрештою від нього і залишилося. Він був кубинцем, навчався в Києві, але то довга історія. І хоч по крові я й не був його сином, але першим моїм учителем танців був він. Так сталося, що поїхавши якось на батьківщину, він більше звідти не повернувся. Загинув у автокатастрофі. Мені тоді було чотирнадцять років. З танцями якось не склалося, я вчився, працював, знову вчився. Була в мене кохана дівчина, мали з нею великі плани, започаткували спільний бізнес, збиралися одружитись, аж раптом… – Петро Гарсія знизав плечима, наче й досі не розумів, як таке могло статися. – Раптом вона покинула мене. Одномоментно й однозначно.
Він провів долонею по обличчю і скривився, несподівано торкнувшись учорашнього синця.
– І що? А танці ж тут до чого? – не витримала Оксанка.
– Танці? А! Я не сказав? Так вона ж покинула мене заради якогось чемпіона з бальних танців! Мене, інженера, кандидата технічних наук, який щойно заснував свою фірму, і ми планували її неслабо розкрутити…