З усього прочитаного я дізнався ось що: Джозеф Вайдер народився в Берліні 1931 року, в єврейсько-німецькій родині середнього класу. У кількох інтерв’ю він повідомив: навесні 1934 року батька, лікаря, перед очима вагітної дружини побили штурмовики загону СА, і невдовзі той помер.
Через рік після народження всі три сестри переїхали в Штати до родичів. Спочатку вони жили в Бостоні, а потім у Нью-Йорку. Його мати знову вийшла заміж, за архітектора, що звався Гаррі Шенберґ, старшого за неї на чотирнадцять років. Він усиновив її дітей, але вони залишили прізвище свого біологічного батька як шану його пам’яті. На жаль, Джозеф і його сестра, Інґе, стали сиротами всього через десять років після закінчення Другої світової війни, бо Гаррі та Міріам Шенберґ загинули під час подорожі на Кубу. Гаррі був ентузіастом-аматором вітрильного спорту, і яхта, якою вони пливли разом з іншою парою з Нью-Йорка, зникла під час шторму. Їхні тіла так ніколи і не знайшли.
Отримавши в спадок великі статки, двоє сиріт переїхали в будинок свого дядька, що жив на півночі штату, і провадили зовсім різне життя. Джозеф був охочий до навчання і відвідував спершу Корнелльський університет, потім Кембридж і Сорбонну. Інґе стала моделлю, досягла певної популярності наприкінці п’ятдесятих років, а опісля вийшла заміж за багатого італійського бізнесмена і переїхала до Риму, де оселилася назавжди.
За час своєї професійної діяльності Джозеф Вайдер опублікував одинадцять книжок, одна з яких мала надто автобіографічний зміст. Вона називалася «Пам’ятаючи майбутнє: десять нарисів про подорож до себе» і була опублікована видавництвом Принстонського університету 1984 року.
Також я виявив купу повідомлень про вбивство.
Тіло Вайдера виявив Дерек Сіммонз. Він згадувався в історії як різноробочий, що працював у будинку жертви, і як потенційний підозрюваний. О 6:44 ранку двадцять другого грудня 1987 року він зателефонував у службу «911» з будинку професора і повідомив оператору, що знайшов Вайдера в калюжі крові у вітальні. Лікарі швидкої, які прибули на місце події, не могли нічого зробити, і черговий судмедексперт швидко зробив офіційну заяву: професор мертвий.
Під час розтину трупа коронер визначив, що Вайдер помер близько другої години ранку, і дійшов висновку, що причиною смерті були внутрішні крововиливи та втрата крові в результаті ударів тупим предметом, ймовірно, бейсбольною битою, нанесених злочинцем близько опівночі. За результатами судмедекспертизи, перший удар, імовірно, нанесли, коли жертва сиділа на дивані у вітальні, а вбивця підкрався ззаду, прямуючи від вхідних дверей. Оскільки професор був у хорошій фізичній формі, йому вдалося встати з дивана і він спробував бігти до вікна з видом на озеро, захищаючись від ударів, які зламали обидва його передпліччя. Потім посеред кімнати він розвернувся, щоб оборонятися, і під час боротьби з нападником телевізор упав із тумбочки на підлогу. Саме там професор отримав смертельний удар у ліву скроню. (Через це слідчі прийшли до висновку, що вбивця, ймовірніше, правша.) Вайдер помер двома годинами пізніше внаслідок зупинки серця і важкої мозкової травми, спричиненої останнім ударом.
Дерек заявив, що вхідні двері були замкнені, коли він прийшов до будинку професора наступного ранку, що вікна також були зачинені, без ознак насильницького проникнення. За таких обставин виникли підстави припустити: вбивця мав ключі від будинку, які він використав, щоб потрапити всередину, захопивши Вайдера зненацька, а пізніше — щоб замкнути за собою двері після скоєного вбивства. Перш ніж піти, він рився у вітальні. Проте пограбування не могло бути мотивом. Професор носив «Ролекс» на лівому зап’ясті й перстень із коштовним каменем на безіменному пальці правиці. У незамкненій шухляді поліціянти знайшли близько сотні доларів готівкою. Не вкрали нічого з цінного антикваріату в будинку.
Виявивши у вітальні дві чарки, якими недавно користувалися, слідчі припустили, що потерпілий випивав того вечора з іншою особою. Судмедексперт виявив, що незадовго до вбивства професор споживав значну кількість алкоголю. Рівень вмісту алкоголю в його крові становив 0,11 проміле, та жодних слідів наркотиків або ліків у його тілі не побачили. Не було відомо, щоб Джозеф Вайдер мав стосунки з жінкою. Він не жив зі співмешканкою чи коханкою, ні з ким не зустрічався, і ніхто з його друзів та колег не змогли пригадати про якісь його стосунки останнім часом. Тому, як дійшли висновку слідчі, навряд чи то був злочин на ґрунті пристрасті.
Використовуючи звіти, які підготувала преса, я приблизно реконструював те, що сталося після вбивства.