— Стейсі! — гримнув Девід до Кетрін. — Де Стейсі!
У вирі шаленого бігу жінок сходами Стейсі почула дещо несподіване серед громового гуркоту довкола. Невиразно, здалеку пролунав голос Девіда. Він викрикував її ім'я.
— Девіде! — вихопилось у неї, і вона спотикнулася на сталевих сходинках. Ірина підтримала її. Дівчинка швидко випросталася, але подих у неї перехопило.
Якби вона впала, її розтоптали б. Ці жінки мчали, як оскаженіле стадо в якомусь старому вестерні. Вона побігла швидше, хапаючи ротом повітря, і молилася, щоб це виявилося правдою, і Девід був тут...
Збігши сходами, вона опинилась у такому ж коридорі-тунелі, що й унизу, — тільки тут було повно людей.
Вона гарячково переводила погляд з обличчя на обличчя. Девід!
Стейсі вигукнула його ім'я, він приголомшено озирнувся. І далі — як при вповільненій кінозйомці. Вона побачила радість у нього в очах, вирвалася від Ірини й майнула назустріч.
Але хтось перетнув їй дорогу — схопив на руки за талію. Вона борсалася, кричала, бачила, як Девід штовхає ту захоплену жінку вперед, до неї.
— Відпустіть! — волала дівчинка, а вивернувши голову, щоб побачити, хто її тримає, заволала гучніше. Її обійняв жах.
Це був чоловік із різними очима. Чоловік, який убив Гатча. Чоловік, який, певно, вбив і маму.
— Девіде, рятуй... — пискнула Стейсі. Раптом вона побачила, як інший чоловік напав на Девіда ззаду, і почула громовий постріл.
Девід звалився на підлогу, сильно забивши підборіддя. В очах потемніло, і тут пролунав постріл. Він розплющив очі, спробував підвести голову, але двоє Темних янголів пришпилили його додолу; побачив у кількох кроках від себе Йаель, — руку їй заломили за спину, а пістолетом Доміно вже розмахував Темний янгол. Почув він і стогін Ділона, і тупі звуки ударів. Відчай видавався страшнішим за біль.
— Відведіть потаємну до Кабінету ситуацій, — наказала Кетрін.
Чоловік, що спіймав Стейсі, віддавав команди.
— Тримайте Шепарда та двох інших у зоні реєстрації, поки я не дізнаюсь у Проводиря про наміри щодо них. — Він зиркнув на інших Темних янголів. — А ви чого тут стовбичите, як бабуїни? — Сам він уже тягнув Стейсі за собою. — Кроком руш до тих жінок. Уперед!
Усе, що усвідомлював Девід, — це плач Стейсі. Звуки, що краяли йому серце, віддалялися коридором, а він безпорадно борсався під тягарем двох туш, які утримували його долілиць на підлозі.
Девідові хотілося знищити чудовисько, що викрав Стейсі, не менше, ніж Кріспіна Мюллера. «Яка користь від того, що я мав видіння, що чув оті благання? Я підвів усіх», — подумав він, коли його грубо рвонули з підлоги й потягли до зони реєстрації.
Він аж застогнав, помітивши розбиту, розпухлу щоку Йаелі. У Ділона з носа текла кров. А декого з жінок-утікачок, хто б вони не були, уже знову впіймали.
Це кінець.
З великої зали вийшов чорнявий чоловік та енергійно покрокував до них. Високий, елегантний, упевнений. «Ач, який мажор!» — подумав Девід, і очі його видирали нутрощі з того чоловіка. Він відчув, як виструнчилися Темні янголи при наближенні зверхника.
— Прем'єр-міністре ді Стефано, ми спіймали Шепарда. Що накажете з ним робити?
Ді Стефано.
Та не встиг ді Стефано розтулити рота — з-під стійки реєстрації з диким виттям вискочила якась постать.
Жінка.
Вона підлетіла до ді Стефано, розмахуючи чимось довгим і блискучим. Впала на нього, встромлюючи свою зброю йому прямо в серце — напрочуд сильно й глибоко для такої тендітної статури.
Ді Стефано роззявив рота від шоку, тихо булькнув — і звалився горілиць.
Від спантеличення Темні янголи відпустили полонянок. Гукаючи на допомогу, двоє кинулися до тіла, а ще троє — до нападниці.
Вона оскаженіло розмахувала закривавленим ножем і не давала їм підступитися. Потім заверещала, крутонулась і прожогом майнула до сходів.
Бігла і Йаель. Хапаючи ротом повітря, вона порівнялася з найближчою зі скульптур, що зображували переплетених змій. У відчаї протиснулася вона між скульптурою та кам'яною стіною.
Це мусить спрацювати. Ти мусиш це зробити.
Вона притулилася спиною до шерехатої стіни, зібрала всі свої сили, вперлася руками в скульптуру й почала штовхати. Кам'яні зубці впивалися їй у спину, але вона не зважала, намагаючись зсунути статую. А Ділон тим часом бився зі стриженим Темним янголом, що тримав її лише мить тому.
Ділон орудував кулаками. Коротким ударом правиці він збив Стриженого з ніг, і рубін із персня залишив на щоці Темного янгола глибокий криваво-червоний слід.