— Чи відмовляв ти коли-небудь клієнту? Не приймав замовлення?
Карл був настільки роздратований, що навіть забув на мить про своє горе.
— Так, задля самозахисту. Точнісінько, як зараз я буду заради самозахисту мовчати!
— Цим покупцем був чоловік Еффі? Тому що він би тебе ударив?
— Що? Ні. Куди подівся Пес?
Кіт зник. Без жодного звуку.
— Тоді чому? — запитала Шаша. — Скажи мені!
Карл глибоко вдихнув. У нього зовсім не було бажання давати відповідь, але ще менше хотілося втрачати ще одного супутника. Самотність лякала його сильніше, аніж усі Шашині запитання.
— Це була клієнтка, яка завжди найперше скручувала книгам шиї. Тобто заламувала корінець книги, допоки той не тріскав.
— Зовсім здуріла! — Шаша хотіла було навіть презирливо сплюнути на підлогу, але це було б занадто.
— Вона вважала, що таким чином книгу буде зручніше тримати в руках і не так легко впустити. Вона робила це одразу, як розгортала папір. Я не міг більше терпіти цей звук. Тепер ти щаслива?
Шаша подумала про книги у своєму рюкзаку.
— Гадаю, ти правильно вчинив. Хочеш, я пригощу тебе морозивом?
— За те, що відповів на твоє питання?
— Ні, тому що морозиво завжди покращує настрій.
— Не в кожній ситуації. І точно не в моїй.
— А от і в кожній. Ось у чому вся штука з морозивом.
Вона наполягла на тому, щоб Карл з'їв морозиво у «Піно», яке називалося «Пінгвін», а всередині мало начинку з горіхової нуги. На смак — надзвичайно солодке. Можливо, також завдяки різнокольоровій посипці, яку Шаша обрала спеціально для Карла.
І справді, морозиво допомогло. Коли дві краплі впали просто на правий черевик Карла, так що той став схожий на кумедну пику, вони з Шашею розсміялися.
Того вечора Карл повідомив усім своїм покупцям, що віднині вони повинні замовляти книги через нього. Бажано при особистій зустрічі, але можна й телефоном. Він майже завжди був на зв'язку. Надто вже побоювався, що Сабіна Ґрубер переконає їх більше не користуватися його послугами. Тоді вже ніхто не зможе заперечити проти його звільнення. Нема клієнтів — нема й Карла.
У Шаші були з собою книжки для тих, хто ще не отримував від неї подарунка. Так, доктор Фаустус отримав календар «Наймиліші цуценята у світі» й зробив усе можливе, щоб цьому зрадіти. Карл приніс містеру Дарсі подарункове видання «Гордості та упередження», назвавши це подякою за багаторічну відданість книжковій крамниці. Той відповів, що лише вчора отримав книгу на честь панамського дня народження Карла. Деревообробка виявилася куди захопливішою, ніж він очікував.
Кажучи це, Дарсі підморгнув Шаші, яка враз ніби підросла на три сантиметри.
Хоча Еффі нічого не замовляла, вони все-таки пройшли повз її будинок, щоб перевірити, як у неї справи. Світло не горіло, і ніхто не відчинив двері, коли вони подзвонили. Карл поклав «Ліричну домашню аптечку доктора Кестнера» до її поштової скриньки. Він підозрював, що допомога знадобиться їй у багатьох життєвих ситуаціях. Утім, він був не певен, чи буде достатньо для цього прекрасних рим Кестнера.
Коли вони сиділи на кухні за столом у Геркулеса, Шаша запитала, як йому Вертер (це ім'я вона запам'ятала без жодних труднощів).
— Знаєш, це епістолярний роман про молодого юриста Вертера, який нещасливо закоханий у Лотту, яка вже заручена.
Шаша була вражена. Адже саме такі слова використовував і Карл, коли описував роман. Наче Геркулес вивчив їх напам'ять. Для нього Карл обрав книгу (у червоній палітурці), у якій коротко були вміщені найважливіші досягнення світової літератури. Геркулес зовсім не зрадів, коли розгорнув упаковку, лише роздратовано поглянув на книгу. Тільки коли Шаша пояснила, що мав на увазі Карл, обираючи цю книгу, на його обличчі з'явилася тьмяна усмішка.
— Тепер вам більше не потрібно чекати на мене, щоб дізнатися стислий зміст роману, — сказав Карл. — У цій книжці це зробили справжні експерти.
Тьмяна усмішка враз зникла, ніби згасла лампа.
Шаша все зрозуміла. Вона нахилилася до Карла:
— Стеж за його очима!
Вона розгорнула книгу й повернулася до Геркулеса. Кінчиком вказівного пальця пробіглася по змісту.
— Тут зібрані назви всіх важливих романів. Наприклад, «Острів Рюген», дуже відомий. Ви його вже читали?
— Ні, поки що не читав.
— Але ж цей, безперечно, читали? — Вона вказала на один рядок і ненадовго залишила запитання висіти в повітрі: — «Вівця сім'ї Штайн».