Выбрать главу

— Що ж, це...

— Спершу мені, звісно, доведеться навчити вас своєї системи, щоб ви змогли передати знання учневі. Не кидати ж мені вас отак, мов у крижану воду! Щоправда, справа це марудна, не стану обманювати. Нам потрібно буде розглянути кожнісіньку літеру, бо я придумала спеціальні влучні вислови для всіх них. Для кращого запам'ятовування.

Пані Довгапанчоха поглянула на Геркулеса, який розминав кісточки пальців.

— Я зрозумію, якщо ви відмовитеся. Це все дуже несподівано. У вас, звісно, купа власних справ. От тільки шкода учня, розумієте? Він мені подобається, дуже хороший хлопчина. Але читанню та письму його ніхто так і не навчив, і я не хотіла б, аби це зіпсувало йому життя.

Пані Довгапанчоха зробила ковток мінеральної води й усією душею сподівалася, що висловила все не надто прямо.

— Ти міг би зробити собі такий самий супергеройський костюм, — сказала Шаша. — Тоді ти був би Капітан АБВ або ж Людина-Абетка. Хотілось би мені повчитися в тебе!

Геркулес тяжко зітхнув.

— Що ж, мушу визнати, — знову тяжке зітхання, — це чудова ідея! Яким же я був би покидьком, коли б відмовився?

Він простягнув свою величезну лапу.

— Я згоден! Але я буду багато перепитувати, аби переконатися, що все розумію правильно. Учіть мене так, ніби я і є ваш учень. А вже беручись за якусь справу, віддаюся їй сповна. Я вважаю, що допомагати дітям з абеткою — це круто!

Карлу довелося боротися з мимовільною широкою усмішкою. Шаша не стала приймати цей виклик, а пані Довгапанчоха тиснула руку Геркулесові так довго, ніби це була фізична вправа.

Книгоходець повільно нахилився до Шаші.

— Завтра вранці мені знову знадобиться твоя допомога. Запитаєш тата, чи можна тобі прийти?

— Звісно, можна. Він усе одно виходить з дому раніше за мене. Він не проти.

— Можливо, тобі доведеться трохи запізнитись до школи, але інакше — ніяк.

— Першими двома уроками завтра все одно фізкультура, на ній мене просто штовхав би Саймон.

— Аж стільки часу це не займе. Але раптом ти хочеш стати професійною спортсменкою, коли виростеш. Фізкультуру краще не пропускати.

— Та ні, зовсім не хочу.

Геркулес приніс шнапс, щоб випити з пані Довгапанчохою за їхній спільний проект. Увесь цей час вони удвох безперестанку розмовляли.

Карл знову нахилився до Шаші.

— А ким ти хочеш стати?

— Не знаю.

— Я хотів бути мером міста.

— Ні, з мене поганий організатор. Минулого року ми влаштовували ярмарок, щоб допомогти притулку для тварин, і кожен повинен був зробити власний прилавок. Я зробила прилавок з лимонадом. Зі справжнісіньких лимонів! У мене був стіл із пластиковою скатертиною, безліч склянок, лимони, звісно, і все таке. Я була єдиною, хто не впорався, і всі з мене сміялися. Відтоді я нічого не організовую. Більше ніколи в житті!

— Але ти організувала книги для моїх покупців.

— Лише по одній книжці для кожного. І я придбала їх у торговця старими книгами. Це не справжня організація. Я хочу таку роботу, де інші займатимуться всією організацією. Хочу бути чиєюсь співробітницею. Як ти.

— Співробітницею, але де саме?

— Мені байдуже. Головне — співробітницею. І десь без лимонів.

Карл прокинувся до сигналу будильника. Він ще раз поглянув на циферблат: такого не траплялося з ним уже цілісіньку вічність. На добрих пів години раніше. Він не повернувся до сну, натомість бадьоро зіскочив з ліжка — принаймні як для чоловіка його віку — і почав готуватися до цього особливого дня. А це передусім передбачало боротьбу з власним хвилюванням.

Учора він, прикинувшись редактором міської щоденної газети, який шукає інформацію про Читця, зателефонував на сигарну фабрику «Торседор» на Бехтель-штрасе, перед цим випивши пів пляшки сильванера, щоб набратися сміливості для такого дзвінка.

У результаті його мова була трохи невпевненою, але власницю заводу це анітрохи не здивувало. Напевно, вона вирішила, що цей рівень алкоголю є цілком звичним для журналіста. Карл довідався від неї, о котрій починає працювати фабрика й коли приходить Читець; чи приносить він книгу з собою, чи вона залишається на робочому місці. Як виявилося, книга завжди перебувала на його конторці. Робітники й робітниці починали о восьмій, а Читець приходив на пів години пізніше.