Що за плутанина маленьких людей, які вихором носяться туди-сюди! Дитиною Карл знайшов у лісі мурашник і тижнями ходив до нього спостерігати за мурахами.
Там теж була велика метушня, але все-таки вона керувалася внутрішнім порядком. Школа ж святого Леонарда, навпаки, відтворювала на своєму подвір'ї справжнісіньку теорію хаосу.
По дорозі до входу Карл постійно наштовхувався на дітей. Точніше, це вони ледь не збивали його з ніг. Гіршими за метушню були тільки ревіння та верески. Читання ж було тихим заняттям. Навіть якщо на сторінках розповідалося про бойових слонів, з якими Ганнібал перетнув Альпи у 218 році до нашої ери, трубний клич тварин не змушував вікна у вітальні здригатися, і коли танки сьомої танкової дивізії Роммеля проривали лінію оборони Мажино під Мобежем, найгучнішим шумом усе ще залишалося власне дихання. Усе це він чув виключно очима.
Коли Карл нарешті дістався до будівлі, він притулився до стіни й глибоко вдихнув. Опісля він звернувся зі своїм запитанням до секретаріату, де отримав інформацію про те, що вони не мають права надавати будь-яку інформацію. Отож Карл вирішив запитати дітей.
Щойно дзвоник оголосив про кінець перерви, як школярі штормовою хвилею пронеслися просто повз нього. Один хлопчик, приблизно Шашиного віку, ішов повільно, тож Карлу вдалося з ним заговорити.
— Ти знаєш Шашу?
— Що за дивакувате ім'я? — запитав хлопчик.
— Я гадав, що так тепер називають дітей. Як раніше були Едельтрауд чи Гертруда.
— Hi-і. Тут у школі нікого так не називають. Мені час на географію, — на яку він знову забув принести домашнє завдання. Але казати про це дивному старцю він не став.
З огляду на Шашин вік Карл припускав, що вона має навчатися в останньому класі початкової школи або ж в першому класі — середньої. Починаючи з Мюнстерплятц, він позначив на карті міста всі відповідні школи. Усього їх було сім. Школа святого Леонарда стала першою.
Карл не був певен, чи впораються його вуха та нерви з сімома.
В інших школах він вирішив полегшити собі роботу й, оминаючи секретаріат, одразу заводив розмову зі школярами, які стояли на подвір'ях під час малих та великих перерв. Карл говорив і з молодшими, і зі старшими, називав ім'я Шаші й описував її так детально, як тільки міг.
Він впорався із шістьма. В останній, загальноосвітній школі Песталоцці, він саме розпитував трьох школярок, коли перед ним виросла постать чергового вчителя в застебнутій до підборіддя курточці «Гортекс».
— Дозвольте спитати, що чи кого ви шукаєте?
— Шашу, — відповів Карл. — Їй дев'ять років, у неї темне...
— Тут немає ніякої ІПаши, — перебив його вчитель. — Будь ласка, покиньте територію школи й більше ніколи не підходьте до наших учениць та учнів, а інакше ми негайно викличемо поліцію.
— Але...
— Хто вона взагалі така, ця Шаша? Без сумніву, не ваша онука, інакше ви б знали, до якої школи вона ходить.
— Вона... — Карл затнувся.
Черговий схопив його попід руку.
— Ви розгублені? Може, мені варто зателефонувати комусь?
— Так. Ні, — відповів Карл, але це прозвучало ще більш розгублено. — Я краще піду.
— От і чудово. — Черговий поплескав його по спині. Ніби працівник скотобійні, який гладить бік коня, приреченого на смерть, подумалося Карлові.
Сьома школа була вже зачинена, тому тепер він вирішив шукати Шашу у своїх покупців. І оскільки він більше не міг терпіти її відсутності, Карл уявляв її поруч із собою. Одягнена вона була в жовту зимову курточку, що сяяла сьогодні, як нова. Її маленький рюкзачок був туго набитий, але вона все одно стрибала й скакала, ніби земля під нею була гумовою. А ще весь час розмовляла з ним в його голові. Карл натомість відповідав їй не тільки подумки.
Спершу він вирушив до містера Дарсі, тому що завжди розпочинав свій обхід саме з нього.
— Мені дуже подобається Дарсі, а особливо його сад, — повідомила Шаша.
— Чому ж тоді ти не сказала про це, коли він показував нам квітковий годинник?
— Дурненький старий, — сказала вона з ніжністю. — Адже я була така схвильована, коли хотіла подарувати йому книгу. Гадаю, я можу бути в його саду, у тому чудовому кріслі.
Коли вони підходили до пані Довгапанчохи, Шаша оголосила;
— Я тут, без жодних сумнівів!
— У вчительки?
— Вона більше не працює в школі. Учителі тільки в школах погані. Там діти перебувають повністю під їхнім контролем.