Для Карла насильство було тим, про що він читав, не тим, що він зазнавав сам. Він не навчився реагувати на жорстокість. Його відповіддю на все були книги.
— У мене є саме той роман, який вам потрібен. Він просто чудовий, — Карл зняв рюкзак, швидко відкрив його й заліз рукою всередину. Він збирався подарувати батькові Шаші книгу, яка призначалася для Саймона. У ній йшлося про неймовірну, норовливу дівчинку-авантюристку. Так її батько зрозумів би, що таку чудову, як у нього, доньку не можна замикати у квартирі. Книга була загорнута в подарунковий папір з динозаврами.
— Чому ти підстерігаєш мою доньку в школі? Думав, я про це не дізнаюся? — Ще один поштовх, сильніший за попередній. Він мало не збив Карла з ніг.
Карл поклав книгу в кишеню його пальта.
— Ти мені щойно сунув щось? ТИ МЕНІ ЩОЙНО СУНУВ ЩОСЬ? Ах ти ж покидьку, як ти посмів!
Він важко дихав, а в його червоних очах лопалися тоненькі капіляри. Карлу здалося, що він побачив у них сльози, але не розумів, чому. Він не усвідомлював, що перед ним стояв відчайдушний батько, який страшенно боявся втратити свою доньку — або, можливо, уже її втратив. Який кричав не тільки на Карла, а й на весь клятий світ, який дозволив цьому статися. Він нагадав Карлу шиллерівського ватажка розбійників Карла Моора, чесного чоловіка, який стає на злочинний шлях і чинить жахливі звірства.
Карла охопив страх.
— Побачу тебе ще раз із моєю дочкою — уб'ю! Тепер ти нарешті второпав?
— Але... — почав було Карл. Він хотів розповісти, як багато хорошого зробила Шаша, яка вона розумна — розумніша за цілу бібліотечну секцію науково-популярної літератури, що вона вміє малювати книжкових хробаків та собак, які насправді коти; хотів розказати, як вправно вона вміє імпровізувати на сигарних фабриках і як швидко забігає у вілли, так, що ніхто не здатен її наздогнати.
Але він не встиг. Батько Шаші з усієї сили штовхнув його обома руками в груди. Цей поштовх відрізнявся від попередніх. Він перевернув світ догори дриґом, вечірнє небо більше не простягалося над головою, а земля не лежала під ногами. Карл відчув, як кам'яні кругляки вдарялися об його спину, ніби залізні гирі. Остання з них влучила йому просто в потилицю. Слабке світло провулка згасло.
Розділ 7 ПОДОРОЖ НА КРАЙ НОЧІ
На деяких прогулянках, особливо влітку, коли бруківка мерехтіла від спеки, а від самого лиш дихання мучила спрага, Карл смоктав камінці. Обирав обов'язково круглі, щоб язику було приємно, і достатньо великі, щоб ненароком не проковтнути. Саме такі, які ідеально стрибали б по воді, разів вісім щонайменше. Карл знаходив їх в палісадниках і перед уживанням ретельно промивав у єдиному в місті питному фонтанчику. Кожного разу його дивувала різниця в смаку. Зрештою, це були просто камені. Але й мінеральна вода смакувала по-різному.
Зараз камінь у роті Карла був гірким на смак, піднебінням він відчув його шорсткість. Карл порухав його язиком, але раптом відчув тільки порожнечу, камінь зник. Невже він його проковтнув? Можливо, він спіткнувся? Але ж він нікуди й не йшов, чи не так?
Карл почув пищання. Звідки тут вантажівка, що здає назад? Чи повинен він був зійти з дороги?
Карл розплющив очі. Дві стіни пофарбовані в пастельно-жовтий, решта кімнати біла, — скрізь — начисто витерті поверхні. Поруч з ним із заспокійливою періодичністю пищав апарат. Інше ліжко в кімнаті стояло порожнє, накрите чимось на кшталт пластикової плівки. Як булочки на банкеті. Окрім цього, нічого схожого на вечірку тут більше не було.
Спробувавши підвестися, Карл помітив, що його права рука в гіпсі, так само, як і ліва нога. Голова гуділа, ніби активно опрацьовувала нову інформацію.
Одні двері, схоже, вели в коридор, інші — у ванну. У кутку висів вимкнений телевізор з темним екраном. Певний час Карл просто озирався. Потім потягнувся до приліжкової тумбочки на коліщатках і зумів відкрити шухляду, де знайшов пульт та Біблію в перекладі Лютера.
Він намагався дати комусь книгу... Спогади поверталися. Безсумнівно, Шашин батько незабаром прийде просити вибачення. А Шаша принесе йому книгу — бажано, не в перекладі Лютера.