Шаша ридала так сильно, що світ перед її очима розпливався. Коли батько, ревучи, вийшов з кімнати, вона ще довго не переставала плакати. Допоки не збагнула, що він дивиться новини.
Шаша нишком прокралася з кімнати, спустилася вниз сходами, зібрала на внутрішньому подвір'ї свої скарби й перебрала всі сторінки. Повернувшись до своєї кімнати, вона заховала їх у коробки під ліжком, перед якими розставила плюшеві іграшки, які захищали б її книги.
Від цього дня вона була під домашнім арештом і кожного вечора виглядала через широко прочинене вікно на Мюнстерплятц, аби принаймні здалеку помахати Книгоходцю. Але Карл не приходив.
Це було зовсім не схоже на нього.
А потім їй наснилося щось дивне про Карла, те, що вона воліла б забути, тому що її переповнив страх. Тому вона зателефонувала до книжкової крамниці. Там їй сказали, що Карл у них більше не працює. О ні, його адресу вони дати не могли, це ж не довідкове бюро, урешті-решт. Шаша чула роздратування в голосі Сабіни Ґрубер, але не знала, що причина в тому, що багато людей запитувало про Карла. Здавалося, з кожним днем їх ставало дедалі більше, і серед них були навіть ті, хто не купив жодної книги. Для них чоловік у зеленому вбранні та капелюсі з козирком, який щовечора о сьомій починав свій обхід, був частиною міста, як собор.
Шаша вирішила знайти Карла й узялася вивчати для цього відповідну фахову літературу: свої детективні романи. Доволі швидко вона з'ясувала, що й «Три детективи», і «Славетна п'ятірка» сходилися на думці, що необхідно пробратися туди, де сталося щось дивне. Із книг вона довідалась, що наявність задніх дверей без охорони була обов'язковою. Іноді перед ними таємно від начальства курили підозрілі співробітники. Шаша поклала своє посвідчення детектива, детективний годинник з потаємним відділенням, повертальний-за-ріг перископ, детективний скорострільний пістолет та свою ручку із секретним чорнилом до шкільного рюкзака. Нарешті це обладнання дочекалося свого часу!
Наступного дня після школи вона побігла до книжкової крамниці «Біля міської брами», де, на жаль, не було задніх дверей, як і підозрілих курців-співробітників, яким можна було б запропонувати хабаря або/та пригрозити детективним пістолетом. Правду кажучи, у Шаші не було дуже багато грошей, щоб когось підкупити, але на велике морозиво-пінгвіна в «Піно» цілком вистачило б, а це вже непогано!
Отож, їй довелося прокрастися через парадний вхід. Шаша насунула шапочку з фальшивими льотними окулярами на лоба і підняла комір своєї жовтої зимової курточки, щоб її не впізнали. Відтак вона пішла в най-віддаленіший куток книгарні й узяла з полиці книгу, щоб не викрити свого маскування.
Не встигла вона її розгорнути, як поруч з нею хтось з'явився.
— Що ти робиш у відділі еротичної літератури? — Леон засміявся.
— Фу-у! — сказала Шаша, кинула «Пристрасть, що поглинає» назад у стос, інстинктивно витерла руки об зимову курточку і на декілька кроків відійшла від книги. Поцілунки по телевізору — і так достатньо соромливе видовище.
— Шукаєш щось конкретне? — Леон мав поставити таке запитання, хоча й не знав, де і що розташовувалось у крамниці. Лише приблизний напрямок.
— Ти знаєш Карла? Книгоходця?.
— Він тут більше не працює, начальниця його вигнала.
— Що? Чому?
— Один хлопець тут доволі гучно скаржився, що Карл узяв із собою на обхід його доньку. Його ніхто не запитував, а він її батько, і все таке. Але я не можу уявити собі когось, хто наглядав би за маленькою дитиною краще. Карл дуже навіть нічого.
Маленька дитина? Де там! Та цей хлопчина й гадки не мав!
— Мені потрібно віддати Карлу дещо, що він загубив на вулиць Ключ. Але я не знаю, де можу його знайти.
— Я можу дати тобі його адресу, вона все ще висить в офісі Ходімо.
Леон провів її до великої кімнати без вікон. На аркуші паперу на стіні були імена, адреси та номери телефонів усіх співробітників. Шаша акуратно виписала собі фломастером на тильну сторону долоні контакти Карла. Перша детективна місія, і одразу такий успіх!
Зненацька Сабіна Ґрубер з'явилася в неї за спиною, посміхаючись.
— Леоне, що ти тут робиш з цією дівчинкою? Хіба вона не занадто маленька, щоб бути твоєю подружкою?
— Мені дев'ять! — обурено відповіла Шаша. — Навіть майже десять. А дівчатка випереджають хлопчиків на два роки — а то й на три.