А в мене діти не кричатьІ жінка не лає,Тихо, як у раї,Усюди божа благодать —І в серці, і в хаті.Отож я ліг спати.А вже підпилий як засне,То хоч коти гармати,І усом не моргне.Та й сон же, сон, напричуд дивний,Мені приснився —Найтверезіший би упився,Скупий жидюга дав би гривню,Щоб позирнуть на ті дива.Та чорта з два!Дивлюся: так буцім соваЛетить лугами, берегами, та нетрями,Та глибокими ярами,Та широкими степами,Та байраками.А я за нею, та за нею,Лечу й прощаюся з землею:«Прощай, світе, прощай, земле,Неприязний краю,Мої муки, мої лютіВ хмарі заховаю.А ти, моя Україно,Безталанна вдово,Я до тебе літатимуЗ хмари на розмову.На розмову тихо-сумну,На раду з тобою;Опівночі падатимуРясною росою.Порадимось, посумуєм,Поки сонце встане;Поки твої малі дітиНа ворога стануть.Прощай же ти, моя нене,Удово небого,Годуй діток; жива правдаУ господа бога!»Летим. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце зустрічає.Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.Сади рясні похилились,
Тополі по воліСтоять собі, мов сторожа,Розмовляють з полем.І все то те, вся країна,Повита красою,Зеленіє, вмиваєтьсяДрібною росою,Споконвіку вмивається,Сонце зустрічає…І нема тому почину,І краю немає!Ніхто його не додбаєІ не розруйнує…І все то те… Душе моя,Чого ти сумуєш?Душе моя убогая,Чого марне плачеш,Чого тобі шкода? хіба ти не бачиш,Хіба ти не чуєш людського плачу?То глянь, подивися; а я полечуВисоко, високо за синії хмари;Немає там власті, немає там кари,Там сміху людського і плачу не чуть.Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш,Латану свитину з каліки знімають,З шкурою знімають, бо нічим обутьКняжат недорослих; а он розпинаютьВдову за подушне, а сина кують,Єдиного сина, єдину дитину,Єдину надію! в військо оддають!Бо його, бач, трохи! а онде під тиномОпухла дитина, голоднеє мре,А мати пшеницю на панщині жне.А он бачиш? очі! очі!Нащо ви здалися,Чом ви змалку не висохли,Слізьми не злилися?То покритка, попідтиннюЗ байстрям шкандибає,Батько й мати одцурались,Й чужі не приймають!Старці навіть цураються!!А панич не знає,З двадцятою, недоліток,Душі пропиває!Чи бог бачить із-за хмариНаші сльози, горе?Може, й бачить, та помага,Як і оті гориПредковічні, що политіКровію людською!..
Душе моя убогая!Лишенько з тобою.Уп'ємося отрутою,В кризі ляжем спати,Пошлем думу аж до бога:Його розпитати,Чи довго ще на сім світіКатам панувати??Лети ж, моя думо, моя люта муко,Забери з собою всі лиха, всі зла,Своє товариство – ти з ними росла,Ти з ними кохалась, їх тяжкії рукиТебе повивали. Бери ж їх, летиТа по всьому небу орду розпусти.Нехай чорніє, червоніє,Полум'ям повіє,Нехай знову рига змії,Трупом землю криє.А без тебе я де-небудьСерце заховаюТа тим часом пошукаюНа край світа раю.І знов лечу понад землею,І знов прощаюся я з нею.Тяжко матір покидатиУ безверхій хаті.А ще гірше дивитисяНа сльози та лати.Лечу, лечу, а вітер віє,Передо мною сніг біліє,Кругам бори та болота,Туман, туман і пустота.Людей не чуть, не знать і слідуЛюдської страшної ноги.І вороги й не вороги,Прощайте, в гості не приїду!Упивайтесь, бенкетуйте —Я вже не почую,Один собі навік-вікиВ снігу заночую.І поки ви дознаєтесь,Що ще є країна,Не полита сльозьми, кров'ю,То я одпочину.Одпочину… аж слухаю —Загули кайданиПід землею… Подивлюся…О, люде поганий!Де ти взявся? що ти робиш?Чого ти шукаєшПід землею? Ні, вже, мабуть,
Я не заховаюсь І на небі!..За що ж кара,За що мені муки?Кому я що заподіяв!Чиї тяжкі рукиВ тілі душу закували,Серце запглили І галичі силу —Думи розпустили??За що, не знаю, а караюсь,І тяжко караюсь!І коли я спокутую,Коли діжду краю,Не бачу й не знаю!!Заворушилася пустиня.Мов із тісної домовиниНа той остатній страшний судМертвці за правдою встають.То не вмерлі, не убиті,Не суда просити!Ні, то люди, живі люди,В кайдани залиті.Із нор золото виносять,Щоб пельку залитиНеситому!.. То каторжні.А за що? т.і знає…Вседержитель… а може, щеЙ він не добачає.Онде злодій штемпованийКайдани волочить;Он розбойник катованийЗубами скрегоче,Недобитка товаришаЗарізати хоче!А меж ними, запеклими,В кайдани убранийЦар всесвітній! цар волі, цар,Штемпом увінчаний!В муці, в каторзі не просить,Не плаче, не стогне!Раз добром нагріте серцеВік не прохолоне!А де ж твої думи, рожевії квіти,Доглядані, смілі, викохані діти,Кому ти їх, друже, кому передав?Чи, може, навіки в серці поховав?О, не ховай, брате! розсип їх, розкидай!Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!Чи ще митарство? чи вже буде?Буде, буде, бо холодно,Мороз розум будить.І знов лечу.