На кого руку підійма!«Дивіться, люде: осьде булла,Що я читав…» – і показавПеред народом. Всі здрогнули:Іван Гус буллу розідрав!!Із Віфліємської каплиціАж до всесвітньої столиціЛуна, гогочучи, неслась.Ченці ховаються… Мов кара,Луна в конглаві оддалась,І похилилася тіара!Зашипіли, мов гадюки,Ченці в Ватікані,Шепочеться АвіньйонаЗ римськими ченцями,Шепочуться антипапи,Аж стіни трясутьсяОд шепоту. Кардинали,Як гадюки, в'ютьсяКруг тіари. Та нищечком,Мов коти, гризутьсяЗа мишеня… Та й як паки?Однієї шкуриТака сила… а м'ясива!!!Аж здригнули мури,Як згадали, що у ПразіЗагелкали гусиТа з орлами летять биться…Конглав схаменувся,Зібрав раду. ПоложилиОдностайне статиПротив Гуса. І в КонстанціВсіх ворон скликати!Та стерегти якомогаІ зверху, і здолу,Щоб не втекла сіра птахаНа слав'янське поле.Як та галич поле крила —Ченці повалилиДо Констанця; степи, шляхи,Мов сарана, вкрилиБарони, герцоги і дюки,Псарі, герольди, шинкарі,І трубадури (кобзарі),І шляхом військо, мов гадюки.За герцогинями німота;Хто з соколами на руках,Хто пішки, верхи на ослах —Так аж кишить! все на охоту,Мов гад у ірій, поспіша!О, чеху! де твоя душа??
Дивись, що сили повалило —Мов сарацина воюватьАбо великого Аттілу! 'У Празі глухо гомонять,І цесаря, і Вячеслава,І той собор тисячоглавийУголос лають! Не хотятьПускать в Констанц Івана Гуса!«Жив бог! жива душа моя!Брати, я смерті не боюся!Я докажу отим зміям,Я вирву їх несите жало!..»І чехи Гуса проводжали,Мов діти батька…Задзвонили у КонстанціРано в усі дзвони.Збиралися кардинали,Гладкі та червоні,Мов бугаї в загороду,І прелатів лава.І три папи, і баронство,І вінчані глави;Зібралися, мов іудиНа суд нечестивийПротив Христа. Свари, гомін,То реве, то виє,Як та орда у таборіАбо жиди в школі…І – всім разом заціпило!..Мов кедр серед поляЛиванського, – у кайданахСтав Гус перед ними!І окинув нечестивихОрліми очима.Затрусились, побіліли,Мовчки озиралиМученика. «Чого мене —Чи на прю позвали?Чи дивиться на кайдани??»«Мовчи, чеше смілий…» —Гадюкою зашипіли,Звіром заревіли.«Ти єретик! ти єретик!Ти сієш розколи!Усобища розвіваєш,Святійшої волі —Не приймаєш…»– «Одно слово!»«Ти богом проклятий!Ти єретик! ти єретик!..Ревіли прелати. Ти усобник!..»
– «Одно слово».«Ти всіми проклятий!..»Подивився Гус на папиТа й вийшов з палати!..«Побороли! побороли!» —Мов обеленіли.«Автодафе! автодафе!..» —Гуртом заревіли. І цілу ніч бенкетовалиЧенці, барони… всі пилиІ, п'яні, Гуса проклинали,Аж поки дзвони загули. І світ настав…Ідуть молитьсяЧенці за Гуса.З-за гориЧервоне сонце аж горить.І сонце хоче подивиться,Що будуть з праведним творить?!Задзвонили в усі дзвони,І повели ГусаНа Голгофу у кайданах.І не стрепенувся…Перед огнем; став на йомуІ молитву діє:«О, господи милосердий,Що я заподіявОцим людям? твоїм людям!За що мене судять!За що мене розпинають?Люди! добрі люди!Молітеся!.. неповинні– І з вами те буде!Молітеся! люті звіріПрийшли в овніх шкурахІ пазурі розпустили…Ні гори, ні муриНе сховають. РозіллєтьсяЧервонеє мореКрові! крові з дітей ваших.О, горе! о, горе!Онде вони! в ясних ризах.Їх лютії очі…Уже крові…» – Пали! пали!..»«Крові! крові хочуть!Крові вашої!..» – і димомПраведного вкрило.«Молітеся! молітеся!Господи, помилуй,Прости ти їм, бо не знають!..»Та й не чути стало!Мов собаки, коло огнюКругом ченці стали —Боялися, щоб не виліз
Гадиною з жаруТа не повис на короніАбо на тіарі.Погас огонь, дунув вітерІ попіл розвіяв. І бачили на тіаріЧервоного зміяПрості люде. Пішли ченціЙ Tedeum співали,Розійшлися по трапезахІ трапезувалиІ день і ніч, аж попухли.Малою сім'єюЗійшлись чехи, взяли земліЗ-під костра і з неюПішли в Прагу. Отак ГусаЧенці осудили,Запалили… та божогоСлова не спалили,Не вгадали, що вилетитьОрел із-за хмариЗамість гуся і розклюєВисоку тіару.Байдуже їм, розлетілись,Мов тії ворони,З кровавого того свята.Ченці і барониРозвернулись у будинкахІ гадки не мають —Бенкетують та інколи Tedeum співають.Все зробили… Постривайте!Он над головоюСтарий Жижка з ТабороваМахнув булавою.