«Уже, таточку!» – озваласьІз хати Ярина.Не їсться, не п'ється, і серце не б'ється,І очі не бачать, не чуть голови!Замість шматка хліба за кухоль береться.Дивиться Ярина та нишком сміється.«Що се йому стало? Ні їсти, ні пить —Нічого не хоче! Чи не занедужав?»«Братику Степане, що в тебе болить?» —Ярина питає. Старому байдуже,Нібито й не чує. «Чи жать, чи не жать,А сіяти треба, – старий промовляєНібито до себе. – Анумо вставать,До вечерні, може, ще пошкандибаю.А ти, Степане, ляжеш спать,Бо завтра рано треба встатьТа коня сідлать».«Степаночку, голубчику!Чого се ти плачені?Усміхнися, подивися,Хіба ти не бачиш,Що й я плачу? РозсердивсяБог знає на когоТа й зо мною не говорить.Утечу, єй-богу,Та й сховаюсь у бур'яні…Скажи-бо, Степане,Може, й справді нездужаєш?Я зілля достану,Я побіжу за бабою…Може, це з пристріту?»«Ні, Ярино, моє серце,Мій рожевий квіте!Я не брат тобі, Ярино,Я завтра покинуТебе й батька, на чужиніДе-небудь загину,А ти мене й не згадаєш,Забудеш, Ярино,Свого брата…»– «Схаменися! Єй-богу, з пристріту!Я не сестра? Хто ж оце я?О боже мін, світе!Що тут діять? Батька нема,А він занедужав,Та ще й умре. О, боже мій!А йому байдуже,Мов сміється. Степаночку,Хіба ти не знаєш,Що без тебе і таточкаІ мене не стане?»
«Ні, Ярино, я не кину,А тілько поїдуНедалеко. А на той рікЯ до вас приїдуЗ старостами – за тобоюТа за рушниками…Чи подаєш?» – «Та цур тобіЗ тими старостами,Ще й жартує!»– «Не жартую, Єй-богу, Ярино,Не жартую!..»– «Та це й справдіТи завтра покинешМене й батька? Не жартуєш?Скажи-бо, Степане,Хіба й справді не сестра я?»«Ні, моє кохання,Моє серце!»– «Боже ж ти мій!Чому я не знала?Була б тебе не любилаІ не цілувала…Ой, ой! сором! Геть од мене!Пусти мене! Бачиш,Який добрий! Та пусти-бо!Єй-богу, заплачу».І заплакала Ярина,Як тая дитина.І крізь сльози промовляла:«Покине! покине!»Як той явір над водою,Степан похилився,Щирі сльози козацькіїВ серці запеклися,Мов у пеклі. А ЯринаТо клене, то просить,То замовкне, подивиться,І знов заголосить.Незчулися, як смерклося;І сестру, і брата,Ніби скованих докупи,Застав батько в хаті.І світ настав, а ЯриніНе спиться, – ридає.Уже Степан із криниціКоня напуває.Й вона з відрами побігла —Ніби за водоюДо криниці. А тим часомЗапорозьку зброюСтарий виніс із комори,Дивиться, радіє,Приміряє, ніби зновуСтарий молодіє.Та й заплакав. «Зброє моя,Зброє золотая!..
Літа мої молодії,Сило молодая!Послужи, моя ти зброк,Молодій ще силі,Послужи йому так щиро,Як мені служила!»Вернулися од криниці,І Степан сідлаєКоня, свого товариша,Й жупан надіває.А Ярина дає зброю,На порозі стоя;Степан її надіває,Та плачуть обоє.І шаблюка, мов гадюка,Й ратище-дрючина,Й самопал семип'яденнийПовис за плечима.Аж зомліла, як узріла;І старий заплакав,Як побачив на коневіТакого юнака.Веде коня за поводиТа плаче Ярина;Старий батько іде рядом,Научає сина:Як у війську пробувати,Старшин шанувати,Товариство поважати,В табор не ховатись.«Нехай тебе бог заступить!»Як за селом стали,Сказав батько, та всі троєРазом заридали.Степан гукнув, і куряваШляхом піднялася.«Не барися, мій синочку,Швидше повертайся!» —Сказав старий. А Ярина,Мов тая ялинаПри долині, похилилась…Мовчала Ярина.Тільки сльози утирає,На шлях поглядає;Із куряви щось виглянеІ знов пропадає;Ніби шапка через полеКотиться, чорнів,Пропадає, мошечкоюТільки-тільки мріє,Та й пропало. Довго, довго