Так от же що:Ото потоп буде,Пани туда повилазятьТа дивиться будуть,Як мужики тонутимуть.Розумні ви люди,А нічого не знаєте!То понаставлялиТі фігури он для чого:Щоб люди не кралиВоди з річки – та щоб нишкомПіску не орали,Що скрізь отам за Тясьмою.Чортзна-що провадить!Нема хисту, то й не бреши.А що, як присядемОтутечки під берестомТа трохи спочинем! —Та в мене ще шматків зо дваЄ хліба в торбині,То поснідаєм в пригоді,Поки сонце встане…Посідали. «А хто, братця,Співа про Богдана?»Я співаю. І про Ясси,І про Жовті Води,І містечко Берестечко.В великій пригодіНам сьогодні вони стануть!Бо там коло льохуБазар люду насходилосьТа й панства не трохи.От де нам пожива буде!Ану, заспіваєм!Проби ради…Та цур йому!Лучче полягаємТа виспимось. День великий.Ще будем співати.І я кажу: помолимосьТа будемо спати.Старці під берестом заснули;Ще сонце спить, пташки мовчать,А коло льоху вже проснулисьІ заходилися копать.Копають день, копають два,На третій насилуДокопалися до муруТа трохи спочили.
Поставили караули.Ісправник аж просить,Щоб нікого не пускали,І в Чигрин доноситьПо начальству. ПриїхалоНачальство мордате,Подивилось. «Треба, – каже,Своди розламати,Вєрнєй дєло…»РозламалиТа й перелякались!Костяки в льоху лежалиІ мов усміхались,Що сонечко побачили.От добро Богдана!Черепок, гниле коритоЙ костяки в кайданах!Якби в формених, то добре:Вони б ще здалися…Засміялись… а ісправникТрохи не сказився!Що нічого, бачиш, взяти,А він же трудився!І день і ніч побивався,Та в дурні й убрався.Якби йому Богдан оцеУ руки попався,У москалі заголив би,Щоб знав, як дуритиПравительство!! Кричить, біга,Мов несамовитий.Яременка* в пику пише,По-московській лаєУвесь народ. І на старцівМоїх налітає.«Вы што делаете, плуты!!»«Та ми, бачте, пане,Співаємо про Богдана…»«Я вам дам Богдана,Мошенники, дармоеды!Й песню сложилиПро такого ж мошенпика…»«Нас, пане, навчили…»«Я вас навчу! Завалить им!»Взяли й завалили —Випарили у московськійБані-прохолоді.Отак пісні БогдановіСтали їм в пригоді!!..Так малий льох в СуботовіМосква розкопала!
Великого ж того льохуЩе й не дошукалась.
[1845, Миргород].
________________
* Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати. (Прим. Т. Шевченка).
* * *
Стоїть в селі СуботовіНа горі високійДомовина України,Широка, глибока.Ото церков Богданова.Там-то він молився,Щоб москаль добром і лихомЗ козаком ділився.Мир душі твоїй, Богдане!Не так воно стало;Москалики, що заздріли,То все очухрали.Могили вже розриваютьТа грошей шукають,Льохи твої розкопуютьТа тебе ж і лають,Що й за труди не находять!Отак-то, Богдане!Занапастив єси вбогуСироту Украйну!За те ж тобі така й дяка.Церков-домовинуНема кому полагодить!!На тій Україні,На тій самій, що з тобоюЛяха задавила!Байстрюки ЄкатериниСараною сіли.Отаке-то, Зіновію,Олексіїв друже!Ти все оддав приятелям,А їм і байдуже.Кажуть, бачиш, що все то теТаки й було наше,Що вони тілько наймалиТатарам на пашуТа полякам… Може, й справді!Нехай і так буде!Так сміються ж з УкраїниСтороннії люди!Не смійтеся, чужі люде!Церков-домовинаРозвалиться… і з-під неї
Встане Україна.І розвіє тьму неволі,Світ правди засвітить,І помоляться на воліНевольничі діти!..
21 октября 1845, Марьинское
НАЙМИЧКА
Пролог
У неділю вранці-раноПоле крилося туманом;У тумані, на могилі,Як тополя, похилиласьМолодиця молодая.Щось до лона пригортаєТа з туманом розмовляє:«Ой тумане, тумане,Мін латаний талане!Чому мене не сховаєшОтут серед лану?Чому мене не задавиш,У землю не вдавиш?Чому мені злої долі,Чом віку не збавиш?Ні, не дави, туманочку!Сховай тілько в полі,Щоб ніхто не знав, не бачивМоєї недолі!..Я не одна, – єсть у менеІ батько, і мати…Єсть у мене… туманочку,Туманочку, брате!..Дитя моє! мій синочку,Нехрещений сину!Не я тебе хреститимуНа лиху годину.Чужі люди хреститимуть,Я не буду знати,Як і зовуть… Дитя моє!Я була багата…Не лай мене; молитимусь,Із самого небаДолю виплачу сльозамиІ пошлю до тебе».Пішла полем ридаючи,В тумані ховаласьТа крізь сльози тихесенькоПро вдову співала,Як удова в ДунаєвіСинів поховала:«Ой у полі могила;Там удова ходила,Там ходила-гуляла,Трути-зілля шукала.Трути-зілля не найшла,Та синів двох привела,В китаєчку повилаІ на Дунай однесла: