І в Україну принеслиВеликих слов велику силуТа й більш нічого. Кричите,Що бог вас создав не на те,Щоб ви неправді поклонились!..І хилитесь, як і хилились!І знову шкуру деретеЗ братів незрящих, гречкосіїв,І сонця-правди дозріватьВ німецькі землі, не чужії,Претеся знову!.. Якби взятьІ всю мізерію з собою,Дідами крадене добро,Тойді оставсь би сиротою,З святими горами Дніпро!Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,Щоб там і здихали, де ви поросли!Не плакали б діти, мати б не ридала,Не чули б у бога вашої хули.І сонце не гріло б смердячого гноюНа чистій, широкій, на вольній землі.І люди б не знали, що ви за орли,І не покивали б на вас головою.Схаменіться! будьте люди,Бо лихо вам буде.Розкуються незабаромЗаковані люде,Настане суд, заговорятьІ Дніпро, і гори!І потече сторікамиКров у синє мореДітей ваших… і не будеКому помагати.Одцурається брат братаІ дитини мати.І дим хмарою заступеСонце перед вами,І навіки прокленетесьСвоїми синами!Умийтеся! образ божійБагном не скверніте.Не дуріте дітей ваших,Що вони на світіНа те тілько, щоб панувать…Бо невчене окоЗагляне їм в саму душуГлибоко! глибоко!Дознаються небожата,Чия на вас шкура,Та й засядуть, і премудрихНемудрі одурять!Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.А то залізите на небо:«І ми не ми, і я не я,І все те бачив, і все знаю,Нема ні пекла, ані раю,Немає й бога, тілько я!Та куций німець узловатий,А більш нікого!..»– «Добре, брате,Що ж ти такеє?»«Нехай скажеНімець. Ми не знаєм».Отак-то ви навчаєтесьУ чужому краю!Німець скаже: «Ви моголи».«Моголи! моголи!»Золотого ТамерланаОнучата голі.Німець скаже: «Ви слав'яне».«Слав'яне! слав'яне!»Славних прадідів великихПравнукі погані!І Коллара читаєтеЗ усієї сили,І Шафарика, і Ганка,І в слав'янофілиТак і претесь…І всі мовиСлав'янського люду —Всі знаєте.А своєї Дас[т]ьбі…Колись будемІ по-своєму глаголать,Як німець покажеТа до того й історіюНашу нам розкаже,– Отойді ми заходимось!..Добре заходилисьПо німецькому показуІ заговорилиТак, що й німець не второпа,Учитель великий,А не те щоб прості люде.А гвалту! а крику!«І гармонія, і сила,Музика, та й годі.А історія!.. поемаВольного народа!Що ті римляне убогі!Чортзна-що – не Брути!У нас Брути! і Коклекси!Славні, незабуті!
У нас воля виростала,Дніпром умивалась,У голови гори слала,Степом укривалась!»Кров'ю вона умивалась,А спала на купах,На козацьких вольних трупах,Окрадених трупах!Подивиться лишень добре,Прочитайте зновуТую славу. Та читайтеОд слова до слова,Не минайте ані титли,Ніже тії коми,Все розберіть… та й спитайтеТойді себе: що ми?..Чиї сини? яких батьків?Ким? за що закуті?..То й побачите, що ось щоВаші славні Брути:Раби, подножки, грязь Москви,Варшавське сміття – ваші пани,Ясновельможнії гетьмани.Чого ж ви чванитеся, ви!Сини сердешної України!Що добре ходите в ярмі,Ще лучше, як батьки ходили.Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,А з їх, бувало, й лій топили.Може, чванитесь, що братствоВіру заступило,Що Синопом, ТрапезондомГалушки варило.Правда!.. правда, наїдались.А вам тепер вадить.І на Січі мудрий німецьКартопельку садить,А ви її купуєте,Їсте на здоров'яТа славите Запорожжя.А чиєю кров'юОта земля напоєна,Що картопля родить, —Вам байдуже. Аби добраБула для городу!А чванитесь, що ми ПольщуКолись завалили!..Правда ваша: Польща впала,Та й вас роздавила!Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,І вам, синам, передалиСвої кайдани, свою славу!Доборолась УкраїнаДо самого краю.Гірше ляха свої дітиЇї розпинаютьЗаміс[т]ь пива праведнуюКров із ребер точать.Просвітити, кажуть, хочутьМатерині очіСовременними огнями.Повести за віком,За німцями, недоріку,Сліпую каліку.Добре, ведіть, показуйте,Нехай стара матиНавчається, як дітей тихНових доглядати.Показуйте!.. за науку,Не турбуйтесь, будеМатерина добра плата.Розпадеться лудаНа очах ваших неситих,Побачите славу,Живу славу дідів своїхІ батьків лукавих.Не дуріте самі себе,Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь.Бо хто матір забуває,Того бог карає,Того діти цураються,В хату не пускають.Чужі люди проганяють,І немає зломуНа всій землі безконечнійВеселого дому.Я ридаю, як згадаюДіла незабутіДідів наших. Тіжкі діла!Якби їх забути,Я оддав би веселогоВіку половину.Отака-то наша слава,Слава України.Отак і ви прочитай[те],Щоб не сонним снилисьВсі неправди, щоб розкрилисьВисокі могили