52
Пребезумний в серці скаже,Що бога немає,В беззаконії мерзіє,Не творить благая.А бог дивиться, чи є щеВзискающий бога?Нема добро творящого,Нема ні одного!Коли вони, неситії,Гріхами дознають?Їдять люде замість хліба,Бога не згадають,Там бояться, лякаються,Де страху й не буде.Так самі себе боятьсяЛукавії люде.Хто ж пошле нам спасеніє,Верне добру долю?Колись бог нам верне волю,Розіб'є неволю.Восхвалимо тебе, боже,Хваленієм всяким;Возрадується ІзраїльІ святий Іаков.
53
Боже, спаси, суди менеТи по своїй волі.Молюсь: господи, внуши їмУст моїх глаголи,Бо на душу мою всталиСильнії чужії,Не зрять бога над собою,Не знають, що діють.А бог мені помагає,Мене заступаєІ їм правдою своєюВертає їх злая.Помолюся господевіСерцем одинокимІ на злих моїх поглянуНезлим моїм оком.
81
Між царями й судіямиНа раді великійСтав земних владик судитиНебесний владика:«Доколі будете стяжатиІ кров невинну розливатьЛюдей убогих? а багатимСудом лукавим помагать?Вдові убогій поможіте,Не осудіте сиротиІ виведіть із тіснотиНа волю тихих, заступітеОд рук неситих». Не хотятьПознать, розбити тьму неволі,І всує господа глаголи,І всує трепетна земля.Царі, раби – однаковіСини перед богом;І ви вмрете, як і князь ваш,І ваш раб убогий.Встань же, боже, суди землюІ судей лукавих.На всім світі твоя правда,І воля, і слава.
93
Господь бог лихих карає —Душа моя знає.Встань же, боже, – твою славуГордий зневажає.Вознесися над землеюВисоко, високо,Закрий славою своєюСліпе, горде око.Доки, господи, лукавіХваляться, доколіНеправдою? Твої людеВо тьму і в неволюЗакували… добро твоєКров'ю потопили,Зарізали прохожого,Вдову задавилиІ сказали: «Не зрить господь,Ніже теє знає».Умудрітеся, немудрі:Хто світ оглядає,Той і серце ваше знає,І розум лукавий.Дивітеся ділам його,Його вічній славі.Благо тому, кого господьКарає між нами;Не допуска, поки зломуІзриється яма.Господь любить свої люде,Любить, не оставить,Дожидає, поки правдаПеред ними стане.Хто б спас мене од лукавихІ діющих злая?Якби не бог поміг мені,То душа б живаяВо тьмі ада потонула,Проклялась на світі.Ти, господи, помагаєшПо землі ходити.Ти радуєш мою душуІ серце врачуєш;І пребудет твоя воля,І твій труд не всує.Вловлять душу праведничу,Кров добру осудять.Мені господь пристанище,Заступником будеІ воздасть їм за діла їхКроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх славаСтане їм в неславу.
132
Чи є що краще, лучче в світі,Як укупі жити,З братом добрим добро певнеПознать, не ділитиЯко миро добровоннеЗ голови честноїНа бороду АаронюСпадає росоюІ на шитії ометиРизи дорогії;Або роси єрмонськіїНа святії гориВисокії сіонськіїСпадають і творятьДобро тварям земнородним,І землі, і людям,Отак братів благих своїхГосподь не забуде,Воцариться в дому тихих,В сем'ї тій великій,І пошле їм добру долюОд віка до віка.
136
На ріках круг Вавілона,Під вербами, в полі,Сиділи ми і плакалиВ далекій неволі;І на вербах повішалиОргани глухії,І нам стали сміятисяЕдомляне злії:«Розкажіть нам пісню вашу,Може, й ми заплачем.Або нашу заспівайте,Невольники наші».Якої ж ми заспіваєм?На чужому поліНе співають веселоїВ далекій неволі.І коли тебе забуду, Ієрусалиме,Забвен буду, покинутий,Рабом на чужині.І язик мій оніміє,Висохне лукавий,Як забуде пом'янутиТебе, наша славо!І господь наш вас пом'яне,Едомськії діти,Як кричали ви: «Руйнуйте,Руйнуйте, паліте Єрусалим!..»Вавілоня Дщере окаянна!Блаженний той, хто заплатитьЗа твої кайдани!Блажен, блажен! Тебе, злая,В радості застанеІ розіб'є дітей твоїхО холодний камінь!