Лютує голод в Україні,Лютує в княжому селі.Скирти вже княжі погнили.А він байдуже – п'є, гуляєТа жида з грішми виглядає.Нема жидка… Хліби зійшли,Радіють люде, бога просять…Аж ось із Києва привозятьКняжну. Мов сонечко зійшлоНад обікраденим селом.Чорнобрива, кароока,Вилитая мати.Тілько смутна, невесела…Чого б сумувати?Або, може, вже такоюВоно й уродилось?Або, може, молодеєЧи не полюбилоКого-небудь? Ні, нікого.Весела гуляла,Мов ласочка з кубелечка,На світ виглядалаЗ того Києва. Аж покиПобачила селаЗнівечені. З того часуСтала невесела.Мов сизая голубонька,Село облетіла.У всіх була, всіх бачила,Всі повеселіли.Там словами привітала,Там нагодувала…Що день божий обходилаСело. ПомагалаУсякому. А сиротиДо неї в покоїПриходили. І матір'юСвоєю святоюЇї звали. І все селоЗа неї молилось…А тим часом жиди в селіЗ грішми появились.Радіє князь, запродуєЗ половою жито.І молотить виганяєЛюдей недобитих.Змолотили, нівроку їм,За одну годинуІ з клунею провіяли…Князь і не спочинув,На могорич закликає,
Та п'є, та гуляєАж у гаї… Бо в покояхДочка спочиває.Гармидер, галас, гам у гаї,Срамотні співи. Аж лящитьЖіночий регот. Завиває,Реве хазяїн: – Будем пить,Аж поки наша доня спить.А доня взаперті сидитьВ своєму сумному покоїІ дивиться, як над гороюЧервоний місяць аж горить,З-за хмари тихо виступає.І ніби гори оживають.Дуби з діброви, мов дива,У поле тихо одхожають.І пугач пуга, і соваЗ-під стріхи в поле вилітає,А жаби крякають, гудуть.Дивіться, очі молодії,Як зорі божії встають,Як сходить місяць, червоніє…Дивітеся, поки вас гріє,А зорі спати не дають.Головою молодоюНа руку схилилась,До півночі невеселаНа зорі дивиласьКняжна моя. Дивилася…Та й плакати стала.Може, серце яке лихоТихо прошептало?Та байдуже. ПоплакалаТрошки, усміхнулась,Помолилась та й спать лягла.І тихо заснула.В гаю все покотом лежало —Пляшки і гості, де що впало,Там і осталось. Сам не впав,Остатню каплю допивав.Та й ту допив. Встає, не пада,Іде в покої… Скверний гаде!Куда ти лізеш? Схаменись!Не схаменувся, ключ виймає,Прийшов, і двері одмикає,І лізе до дочки. Прокиньсь!Прокинься, чистая! Схопись,Убий гадюку, покусає!Убий, і бог не покарає!Як тая Ченчіо колисьУбила батька кардинала
І Саваофа не злякалась.Ні, не прокинулася, спить,А бог хоч бачить, та мовчить,Гріхам великим потурає.Не чуть нічого. Час минає.А потім крик, а потім гвалт,І плач почули із палат —Почули сови. Потім зновуНе чуть нічого. І в той часСкирти і клуня зайнялись,І зорі зникли. Хоч би слово,Хоч би де голос обізвавсь.Пани в гаю не ворушились,А люде збіглись та дивились,Як дим до неба підіймавсь.Прокинулись вранці гості.Аж бачать, що лихо,Покинули свого князяТа любо та тихо.Так і ми його покинем,Так і бог покине.Тебе тілько не покинеЛихая година,Княжно моя безталанна,Знівечений цвіте.Ти ще будеш покутоватьГріхи на сім світі,Гріхи батькові. О, доле!Лукавая доле!Покинь її хоть на старість,Хоть на чужім поліНа безлюдді. Не покинеш,Поведеш до краю,До самої домовини,Сама й поховаєш.В селі не бачили й не чули,Де вона поділась.Думали, на пожарищіНебога згоріла.Стоїть село. НевеселоНа горі палатиПочорніли. Князь хиріє,Нездужає встати,А підвести нема кому,Ніхто й не заглянеДо грішного болящегоВ будинки погані.Люде трохи очуняли,Господа благають,Щоб княжна до їх вернулась.А її немаєІ не буде вже, святої…
Де ж вона поділась?У Києві пресвятомуВ черниці постриглась.Родилась на світ жить, любить,Сіять господньою красою,Витать над грішними святоюІ всякому добро творить.А сталось ось як. У черницяхЗанапастилося добро…Блукаючи по Україні,Прибивсь якось і в Чигирин,І в монастир отой дівочий,Що за пісками на болотіУ лозах самотний стоїть.Отам мені і розказалаСтара черниця новину.Що в монастир до їх зайшлаКняжна якась із-за ДніпраПозаторік. Одпочивала,Та й богу душу оддала…«Вона була ще молодоюІ прехорошая собою.На сонці дуже запеклась,Та й занедужала. ЛежалаНедовго щось, седмиці з три,І все до крихти розказала…Мені і Ксенії-сестрі.І вмерла в нас. І де ходила,В яких-то праведних містах!А в нас, сердешна, опочила.Оце її свята могила…Ще не поставили хреста».