І покотились із очейНа рясу сльози…Бий поклони!І плоть старечу усмиряй.Святе писаніє читай,Читай, читай та слухай дзвона,А серцеві не потурай.Воно тебе в Сибір водило,Воно тебе весь вік дурило.Приспи ж його і занехайСвою Борзну і Фастовщину,Загине все, ти сам загинеш.І не згадають, щоб ти знав…І старець тяжко заридав,Читать писаніє покинув,Ходив по келії, ходив,А потім сів і зажурився:«Для чого я на світ родився,Свою Україну любив?»До утрені завив з дзвіниціВеликий дзвін. Чернець мій встав,Надів клобук, взяв патерицю,Перехрестився, чотки взяв…І за Україну молитисьСтарий чернець пошкандибав.
[Друга половина 1847, Орська кріпость]
ОДИН У ДРУГОГО ПИТАЄМ…
Один у другого питаєм:Нащо нас мати привела?Чи для добра? чи то для зла?Нащо живем? Чого бажаєм?І, не дознавшись, умираєм,А покидаємо діла…Які ж мене, мій боже милий,Діла осудять на землі?Коли б ті діти не росли,Тебе, святого, не гнівили,Що у неволі народилисьІ стид на тебе понесли.
[Друга половина 1847, Орська кріпость]
САМОМУ ЧУДНО. А ДЕ Ж ДІТИСЬ?
Самому чудно. А де ж дітись?Піп діяти і що почать?Людей і долю проклинатьНе варт, єй-богу. Як же житиНа чужині на самоті?І що робити взаперті?Якби кайдани перегризти,То гриз потроху б. Так не ті,Не ті їх ковалі кували,Не так залізо гартували,Щоб перегризти. Горе нам!Невольникам і сиротам,В степу безкраїм за Уралом.
[Друга половина 1847, Орська кріпость]
ОЙ СТРІЧЕЧКА ДО СТРІЧЕЧКИ…
Ой стрічечка до стрічечки,Мережаю три ніченьки,Мережаю, вишиваю,У неділю погуляю.Ой плахотка-червчаточкаДивуйтеся, дівчаточка,Дивуйтеся, парубки,Запорозькі козаки.Ой дивуйтесь, лицяйтеся,А з іншими вінчайтеся,Подавані рушники…Отаке-то, козаки!
[Друга половина 1847, Орська кріпость]
ХУСТИНА
Чи то на те божа воля?Чи такая її доля?Росла в наймах, виростала,З сиротою покохалась.Неборак як голуб з нею,З безталанною своєю,Од зіроньки до зіронькиСидять собі у вдівоньки.Сидять собі, розмовляють,Пречистої дожидають.Дождалися… З ЧигиринаПо всій славній УкраїніЗаревли великі дзвони,Щоб сідлали хлопці коні,Щоб мечі-шаблі гострилиТа збирались на веселля,На веселе погуляння,На кроваве залицяння.У неділеньку та ранесенькоСурми-труби вигравали.В поход, у дорогу славні компанійціДо схід сонечка рушали.Випроводжала вдова свого сина,Ту єдиную дитину.Випроводжала сестра свого брата.А сірому сиротинаВипроводжала: коня напувалаДо зірниці із криниці,Виносила збрую – шаблю золотуюІ рушницю-гаківницю.Випроводжала три поля, три милі,Прощалася при долині.Дарувала шиту шовками хустину,Щоб згадував на чужині.Ой хустино, хустиночко!Мережана, шита.Тілько й слави козацької —Сіделечко вкрити.Вернулася, журилася,На шлях битий дивилася.Квітчалася, прибиралась,Що день божий сподівалась.А в неділеньку ходилаВиглядати на могилу.Мина літо, мина й друге,А на третє линутьПреславнії компанійці