Три поклони покладаєВеликій громаді.І, мов дзвоном дзвонить,Говорить:«Спасибі вам, панове-молодці,Преславнії запорожці,За честь, за славу, за повагу,Що ви мені учинили,А ще б краще зробили,Якби замість старогоТа обрали молодогоЗавзятого молодця,Преславного запорожцяПавла Кравченка-Наливайка.Я стар чоловік, не здужаю встати,Буду йому пораду давати,По-батьківській научати,Як на ляха стати.Тепер прелютая годинаНа нашій славній Україні.Не мені вас, братця,На ляха водити.Не мені тепер, старому,Булаву носити.Нехай носить НаливайкоКозакам на славу,Щоб лякались вражі ляхиУ своїй Варшаві».Громада чмелем загула,У дзвони задзвонили,Гармата заревла,І бунчугами вкрилиПреславного запорожцяПавла Кравченка-Наливайка.
[Друга половина 1848, Косарал]
У ПЕРЕТИКУ ХОДИЛА
У перетику ходилаПо оріхи,Мірошника полюбилаДля потіхи.Мельник меле, шеретує,Обернеться, поцілуєДля потіхи.У перетику ходилаПо опеньки,Лимаренка полюбила,Молоденька.Лимар кичку зашиває,Мене горне, обнімає,Молоденьку.У перетику ходилаЯ по дроваТа бондаря полюбила,Чорноброва.Бондар відра набиває,Мене горне, пригортає,Чорноброву.Коли хочеш добре знати,Моя мати,Кого будеш попередуЗятем звати,Усіх, усіх, моя мамо,У неділеньку зятямиБудеш звати.
[Друга половина 1848, Косарал]
У НЕДІЛЕНЬКУ ТА РАНЕСЕНЬКО…
У неділеньку та ранесенько,Ще сонечко не зіходило,А я, молоденька,На шлях, на дорогуНевеселая виходила.Я виходила за гай на долину,Щоб не бачила мати,Мого молодогоЧумака з дорогиЗустрічати.Ой, зустрілась яЗа тими лозамиТа з чумацькими возами:Ідуть його воли,Воли половії,Ідуть, ремиґають,А чумаченька мого молодогоКоло воликів немає.Ой, копали йому в степу при дорозіТа притиками яму,Завернули його у тую рогожуТа й спустили ІванаУ ту яму глибокуюНа високій могилі.Ой, боже милий! милий, милосердий,А я так його любила.
[Друга половина 1848, Косарал]
НЕ ТОПОЛЮ ВИСОКУЮ…
Не тополю високуюВітер нагинає,Дівчинонька одинокаДолю зневажає:«Бодай тобі, доле,У морі втопитись,Що не даєш мені й досіНі з ким полюбитись.Як дівчата цілуються,Як їх обнімаютьІ що тойді їм діється —Я й досі не знаю.І не знатиму. Ой мамо,Страшно дівувати,Увесь вік свій дівувати,Ні з ким не кохатись».
[Друга половина 1848, Косарал]
УТОПТАЛА СТЕЖЕЧКУ…
Утоптала стежечкуЧерез яр.Через гору, серденько,На базар.Продавала бубликиКозакам,Вторговала, серденько,П'ятака.Я два шаги, два шагиПропила,За копійку дудникаНайняла.Заграй мені, дуднику,На дуду,Нехай своє лишенькоЗабуду.Отака я дівчина,Така я!Сватай мене, серденько,Вийду я.
[Друга полонина 1848, Косарал]
І ШИРОКУЮ ДОЛИНУ…
І широкую долину,І високую могилу,І вечернюю годину,І що снилось-говорилось,Не забуду я.Та що з того? Не побрались,Розійшлися, мов не знались.А тим часом дорогіїЛіта тії молодіїМарне пронеслись.Помарніли ми обоє —Я в неволі, ти вдовою,Не живем, а тілько ходимТа згадуєм тії годи,Як жили колись.