[Друга полонина 1848. Косарал]
В НЕВОЛІ, В САМОТІ НЕМАЄ…
В неволі, в самоті немає,Нема з ким серце поєднать.То сам собі оце шукаюКогось-то, з ним щоб розмовлять,Шукаю бога, а находжуТаке, що цур йому й казать.От що зробили з мене годиТа безталання; та ще й те,Що літечко моє святеМинуло хмарно, що немаєНіже єдиного случаю,Щоб до ладу було згадать.А душу треба розважать,Бо їй так хочеться, так проситьХоч слова тихого. Не чуть,І мов у полі сніг заноситьНе охолонувший ще труп.
[Друга половина 1848, Косарал]
ОЙ, УМЕР СТАРИЙ БАТЬКО…
«Ой, умер старий батькоІ старенькая мати,Та нема кому щироїТії радоньки дати.Що мені на світі,Сироті, робити?Чи йти в люде жити,Чи дома журитись?Ой, піду я в гай зелений,Посаджу я руту.Якщо зійде моя рута,Остануся тута,Прийде милий в мою хатуХазяїнувати.А як же ні, то я підуДоленьку шукати».Посходила тая рута,В гаї зеленіє.А дівчина-сиротинаУ наймах марніє.
[Друга половина 1848, Косарал]
НЕ ВЕРНУВСЯ ІЗ ПОХОДУ
Не вернувся із походуГусарин-москаль.Чого ж мені його шкода,Чого його жаль?Що на йому жупан куций,Що гусарин чорноусий,Що Машею звав?Ні, не того мені шкода;А марніє моя врода,Люде не беруть.А на улиці дівчатаНасміхаються, прокляті,Гусаркою звуть.
[Друга половина 1848, Косарал]
У ВІЛЬНІ, ГОРОДІ ПРЕСЛАВНІМ…
У Вільні, городі преславнім,Оце случилося недавно,Ще був тойді… От, як на те,Не вбгаю в віршу цього слова…Тойді здоровий-прездоровийЗробили з його лазарет,А бакалярів розігналиЗа те, що шапки не ламалиУ Острій брамі. Дурня знатьПо походу. Отже назвать,Єй-богу, я його не вмію,Того студента, – що ж нам діять?То синок був литовськоїГордої графині.І хороше, і багате,І одна дитина,І училось не паничем,І шапку знімалоВ Острій брамі.Добре було,Та лихо спіткало!Улюбилося, сердешне,Було молодеє,У жидівку молодуюТа й думало з нею,Щоб цього не знала мати,Звичайне, побратись,Бо не можна ради дати,Що то за проклята!Мов змальована сиділаДо самої ночіПеред вікном і втиралаЗаплакані очі,Бо й вона таки любила;І страх як любила!Та на бульвар виходилаІ в школу ходилаУсе з батьком, то й не можнаБуло ради дати.І банкір якийсь ізЛюбськаЖидівочку сватав.Що тут на світі робити?Хоч іти топитисьДо Закрету, не хочетьсяБез жидівки житиСтудентові. А жид старийНіби теє знає,Дочку свою одиночуВ хаті замикає,Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,Стару Рухлю. Ні, небоже,Рухля не поможе.Уже де вона на світіРоман сей читалаЗ шовковою драбинкою —І Рухля не знала.Може, сама догадалась.Тілько заходиласьТа сплела й собі такую,І вночі спустиласьДо студента на улицю.І де б утікати,А вони – звичайне, діти —Любо ціловатисьКоло воріт заходились.А жид ізнадвору,Мов скажений, вибігаєЗ сокирою! Горе!Горе тобі, стара мати.Нема твого сина,На улиці валяєтьсяУбита дитина,Убитая жидовином.Горе тобі, мати.Жидівочка… де та силаВзялася в дитяти?Вихватила ту сокируІ батькові в грудиАж по обух вгородила.Отаке-то чудоУ тім місті преславному,У тій Вільні сталось.Дивувались довго люди,Де вона сховалась,Жидівочка та гадюча,Що батька убила.А вона вночі любенькоВ Вілії втопилась,Бо найшли її в Закреті,Там і поховали.А графиня без дитини,Сердешна, осталась;Поїхала у Рим, кажуть,Та десь опинилась,Та з маркізом якимсь голим,Кажуть, одружилась.Може, й брешуть, бо, звичайне,На те вони люди:І вдовицю не забудуть,І тую осудять!
[Друга половина 1848, Косарал]
ЗАСТУПИЛА ЧОРНА ХМАРА…
Заступила чорна хмараТа білую хмару.Виступили з-за ЛимануЗ турками татари.Із Полісся шляхта лізе,А гетьман-поповичІз-за Дніпра напирає —Дурний СамойловичЗ Ромоданом. Мов та галич,Вкрили УкраїнуТа й клюють єлико мога…А ти, Чигирине!А ти, старий Дорошенку,Запорозький брате!Нездужаєш чи боїшсяНа ворога стати?«Не боюсь я, отамани,Та жаль України.І заплакав Дорошенко,Як тая дитина! —Не розсиплем вражу силу,Не встану я знову!..Возьміть мої гетьманськіїКлейноди, панове,Та однесіть москалеві:Нехай Москва знає,Що гетьмана ДорошенкаНа світі немає.А я, брати запорожці,Возьму собі рясуТа піду поклони битиВ Межигор до Спаса».Задзвонили в усі дзвони,Гармата гримала,У дві лави задніпрянціЗ москалями сталиАж на милю – меж лавамиПонесли клейноди…Годі тобі, Петре, питиІз Тясмина воду!Положили ті клейнодиПопенкові в ноги.Іди, Петре, в Межигор'яМолитися богу.Не пустили Дорошенка,У рясі пізнали,Закували у кайдани,