— Джентльмени, — сказав він, знаючи, що ступає на хиткий ґрунт, — дозвольте щось вам порадити. Я не настільки сміливий, щоб схвалювати дошлюбний секс, і не настільки наївний, щоб думати, що всі ви — цнотливі янголи. І тому хочу дати вам тільки одну маленьку пораду стосовно вашого статевого життя.
Усі хлопці подалися вперед, уважно слухаючи.
— Наступного разу, коли будете з жінкою, зазирніть до свого серця і замисліться, чи можете ви поставитися до сексу як до містичного, духовного акту. Поставте за мету знайти ту іскру божественності, яку чоловік може осягнути тільки через єднання зі священною жіночністю.
Дівчата посміхнулися і з розумінням закивали.
Серед хлопців почулися смішки і сумнівні жарти.
Ленґдон зітхнув. Студенти були ще хлопчаками.
Софі притиснулась чолом до холодного скла ілюмінатора і тупо дивилась у чорноту, намагаючись осягнути те, що почула від Ленґдона. Її охопив гострий жаль: «Десять років. — Вона уявила пачки нерозпечатаних листів, які надходили від дідуся. — Розповім Робертові все». І, не відвертаючись від вікна, Софі заговорила. Повільно. Боязко.
Пригадуючи події тієї ночі, Софі неначе перенеслася в минуле... Ось вона виходить з авта біля нормандського будинку дідуся... збентежена бродить порожнім будинком... чує внизу голоси... і знаходить потаємні двері. Повільно спускається кам’яними сходами до підземного гроту. Повітря пахне землею. Воно прохолодне й легке. Надворі березень. Сховавшись у тіні на сходах, вона дивиться, як незнайомі люди розгойдуються і щось ритмічно наспівують у мерехтливому світлі вогню.
«Я бачу сон, — сказала собі Софі. — Сон. Таке буває лише вві сні».
Чоловіки й жінки стояли разом у колі: чорне, біле, чорне, біле. Прекрасні прозорі сукні жінок заколихалися, коли вони піднесли догори золоті кулі і хором вигукнули: «Я була з тобою спочатку, на світанку всього святого, я привела тебе на світ, доки день настав».
Жінки опустили кулі. Усі розгойдувалися вперед-назад, наче в якомусь трансі. Вони уславляли щось, що було в центрі кола.
На що вони дивляться?
Ритм прискорився. Гучніше. Швидше.
«Жінка, яку ти бачиш, — це кохання!» — вигукнули жінки і знову піднесли золоті кулі.
«У вічності її обитель!» — відповіли чоловіки.
Після цього всі знову заговорили ритмічно. Ось ритм прискорився. Спів гримів. Ще швидше. Раптом усі зробили крок уперед і стали навколішки.
І в цю мить Софі нарешті побачила те, що вони уславляли.
У центрі кола на низенькому декорованому олтарі лежав, чоловік. Він був голий, лежав на спині,і мав на обличчі чорну маску. Софі вмить упізнала це тіло і родиму цятку в нього на плечі. Дідусь! Уже сама ця картина вразила б Софі до нестями, але це було ще не все.
На дідусеві, широко розставивши ноги, сиділа гола жінка в білій масці, з-під якої на плечі спадало пишне сріблясте волосся. Тіло вона мала огрядне, аж ніяк не досконале, і розкачувалась у такт співу — кохалася з дідусем Софі.
Софі хотілось відвернутися й тікати звідти, але вона не могла. Здавалося, кам’яні стіни обступили її й не хочуть випускати, а спів тим часом дедалі гучнішав. Люди у колі дійшли до крайнього збудження, голоси наростали й злилися в несамовитий вереск. Раптом уся зала із диким ревом неначе вибухнула оргазмом. Софі було важко дихати. Аж тепер вона усвідомила, що тихо плаче. Вона повернулась і, заточуючись, безшумно вийшла нагору, тоді на вулицю і, тремтячи всім тілом, поїхала назад до Парижа.
Розділ 75
Літак, що виконував чартерний рейс до Парижа, пропливав над мерехтливими вогнями Монако, коли Арінґароса закінчив другу розмову з Фашем. Він знову потягнувся по пластиковий пакет, хоч був надто знесилений навіть для того, щоб блювати.
«Хоч би вже все швидше закінчилось!»
Останні новини від Фаша просто не вкладалися в голові, хоч, зрештою, все, що трапилося цієї ночі, здавалося щонайменше дивним: «Що відбувається? — Усе якось раптово вийшло з-під контролю. — Куди я вплутав Сайласа? Куди вплутався сам?»
Нетвердим кроком Арінґароса пішов до кабіни пілота.
— Треба змінити маршрут.
Пілот озирнувся через плече і розсміявся.
— Жартуєте?
— Ні. Мені негайно треба до Лондона.
— Ваша святосте, це чартерний рейс, а не таксі.
— Я заплачу. Скільки ви хочете? До Лондона летіти лише на годину довше, і курс майже той самий, отже...
— Йдеться не про гроші, ваша святосте. Є ще й інші проблеми.
— Десять тисяч євро. Просто зараз.