Лі Тібінґ маскувався дуже старанно говорив із французьким акцентом, удавав глибоко віруючого і як оплату зажадав того, що насправді його зовсім не цікавило, — грошей. Арінґароса був у надто великому відчаї, аби щось запідозрити. Двадцять мільйонів євро — ніщо, коли йдеться про те, щоб заволодіти Ґраалем. До того ж, Ватикан виплатив «Опус Деї» першу частину боргу саме в такій сумі. «Сліпий бачить те, що хоче бачити», Найцинічнішим з боку Тібінґа було, звісно, те, що він зажадав оплати в облігаціях Ватикану. Якби щось пішло не так, то розслідування привело б до Рима.
— Радий бачити, що ви одужуєте, ваша святосте.
Арінґароса впізнав цей грубуватий голос, але обличчя людини, що з’явилася з-за дверей, було дещо несподіваним — жорсткі, владні риси, зачесане назад волосся і могутня шия, яку стискає комірець сорочки.
— Капітан Фаш? — невпевнено запитав Арінґароса. Співчуття й розуміння, з яким капітан поставився до Арінґароси минулої ночі, погано узгоджувалися з такою суворою зовнішністю.
Капітан підійшов до ліжка і поставив на стілець знайомий чорний дипломат.
— Здається, це належить вам.
Арінґароса подивився на дипломат, набитий облігаціями, і одразу відвів погляд — йому було соромно.
— Так... дякую. — Якийсь час він мовчав, погладжуючи пальцями шов на простирадлі. Тоді зважився. — Капітане, я довго думав і хочу попросити вас про послугу.
— Так, прошу.
— Родини тих людей у Парижі, яких Сайлас... — він замовк, намагаючись побороти хвилювання. — Я знаю, жодні гроші не компенсують цієї жахливої втрати, але, якщо ваша ласка, розділіть цю суму між ними... між родинами загиблих.
Фаш подивився на нього довгим і пильним поглядом.
— Це благородний вчинок, ваша святосте. Я простежу, щоб вашу волю було виконано.
Запала важка тиша.
По телевізору якийсь худорлявий французький поліцейський давав інтерв’ю перед розкішним особняком. Фаш його впізнав і зосередив увагу на екрані.
— Лейтенанте Колле, — із докором у голосі говорив кореспондент Бі-Бі-Сі, — минулої ночі ваш капітан публічно звинуватив у вбивстві двох невинних людей. Чи вимагатимуть Роберт Ленґдон і Софі Неве від вашого відомства відшкодування моральних збитків? Чи коштуватиме це капітанові Фашу його посади?
Лейтенант Колле всміхнувся втомлейо, але спокійно.
— Наскільки мені відомо, капітан Безу Фаш рідко помиляється. Я ще з ним не розмовляв про це, але, знаючи, як він працює, підозрюю, що публічний розшук агента Неве і містера Ленґдона був частиною плану, який мав на меті виманити справжнього вбивцю.
Кореспонденти здивовано перезирнулися.
— Не можу сказати, чи містер Ленґдон і агент Неве добровільно погодилися взяти участь у цій операції. Капітан Фаш воліє нікому не розкривати карт передчасно. На цей момент я можу підтвердити лише те, що капітан Фаш уже заарештував людину, яка все це скоїла, і що містер Ленґдон і агент Неве ні в чому не винні і їм ніщо не загрожує.
Фаш повернувся до Арінґароси з ледь помітною усмішкою на губах.
— Гарний хлопець цей Колле.
Минуло ще кілька хвилин. Нарешті Фаш пригладив і без того прилизане волосся і, подивившись на Арінґаросу, сказав:
— Ваша святосте, перш ніж повернутися до Парижа, хочу обговорити з вами ще одне, останнє, питання — ваш незапланований приліт до Лондона. Щоб змінити курс, ви дали пілотові хабара. Цим ви порушили низку міжнародних законів.
Арінґароса безсило відкинув голову.
— Я був у розпачі.
— Так. Пілот теж був у відчаї, коли ми його допитували. — Фаш поліз до кишені і витягнув перстень із пурпуровим аметистом із знайомим зображенням митри.
Коли Арінґароса взяв перстень і надів знову тта палець, на очах у нього виступили сльози.
— Ви стільки для мене зробили. — Він схопив Фаша за руку. — Я вам такий вдячний.
Фаш лише відмахнувся. Підійшов до вікна і задивився на місто. Думками він явно був десь далеко. Тоді повернувся і якось невпевнено запитав:
— Ваша святосте, куди ви тепер?
Таке саме запитання Арінґаросі вже поставили минулої ночі, коли він виходив із замку Ґандольфо.
— Думаю, шлях мій непевний, так само і ваш.
— Так. — Якусь мить Фаш мовчав. — Мабуть, я рано вийду на пенсію.
Арінґароса усміхнувся.
— Віра може творити чудеса, капітане. Лише трішечки віри...