— Розкажіть мені про свій план.
Єпископ був непритомний, коли його доставили до лікарні Святої Марії. Лікар, який допомагав альбіносу покласти на ноші єпископа, що марив, помацав його пульс і дуже засмутився.
— Він втратив стільки крові. Я маю великі сумніви.
В очах єпископа блиснув вогник, і він на мить зібрався з силами і глянув на Сайласа.
— Сину мій…
У Сайласа в душі кипів гнів.
— Отче, я знайду того, хто обдурив нас, і я вб’ю його.
Арінґароса похитав головою й сумно глянув на нього.
— Сайласе… якщо ти нічого не навчився від мене, прошу… запам’ятай це, — він узяв альбіноса за руку й міцно стиснув її: — Прощення — то найбільший Божий дар.
— Але, отче…
Арінґароса заплющив очі.
— Сайласе, ти повинен молитися.
Розділ 79
«Роберте, то ви зі мною чи проти мене?» Слова королівського історика озивалися луною в голові Ленґдона.
Тут не могло бути однозначної відповіді, Лнгдон знав це. Сказати «так» означало зрадити Софі. А скажеш «ні» — то в Тібінґа не буде іншого вибору, як підстрелити їх обох.
Ленґдон вирішив балансувати десь посередині між «так» і «ні».
Тиша.
Дивлячись на криптекс, який він тримав у своїх руках, Ленґдон вирішив потроху віддалитися. Не піднімаючи очей, він відступив назад, углибину величезної порожньої зали. На нейтральну територію. Він сподівався, що його зосередження на криптексі означатиме для Тібінґа, ніби співпраця можлива, а його мовчання буде знаком для Софі, що він не покинув її.
Замислитись, подумати — саме цього Тібінґ хотів від нього. «Саме тому він і дав мені криптекс. Щоб я відчув важливість свого рішення. Якщо я дістануся до мапи, Тібінґ буде торгуватися», — сказав він собі, повільно рушивши залою і згадуючи численні астрономічні образи з могили Ньютона.
Шукайте кулю: місце їй у нього на могилі.
У лоні сім’я в ній лежить, в її рожевім тілі.
Він повільно рушив до високих вікон, шукаючи якусь підказку в малюнках вітражів. Але нічого не знаходив.
«Постав себе на місце Соньєра». Він думав і дивився у вікно, яке виходило у Коледж-Гарден. Яка куля, на думку Соньєра, мала б бути на могилі Ньютона? Соньєр не був людиною науки. Його захоплення — гуманітарна сфера: мистецтво, історія. «Священне жіноче… чаша… Троянда, Роза… зневажена Марія Магдалина… занепад богинь… Святий Грааль… У лоні сім’я в ній лежить…»
Легенда нерідко зображала Грааль як жорстоку коханку, яка танцює десь у тіні, невидима, і шепоче тобі на вухо, спокушаючи зробити ще один крок, а потім сама зникає в імлі. Дивлячись на те, як ворушаться дерева Коледж-Гарден, Ленґдон відчув грайливу присутність Грааля. Усюди були його знаки. Ніби насміхаючись, визирало з туману гілля найстарішої в Британії яблуні, пишно вкритої квітками з п’яти пелюсток, які випромінювали тепло планети Венери. Зараз богиня була садом. Вона танцювала під дощем, співала старовинних пісень, визираючи з-за гілля, вкритого пуп’янками, ніби щоб нагадати Ленґдону, що плід знання для нього недосяжний.
А в протилежному кінці зали сер Лью Тібінґ упевнено дивився, як Ленґдон, наче зачаклований, визирав з вікна.
«Усе саме так, як я сподівався, — думав Тібінґ. — Він погодиться». Він тепер підозрював, що Ленґдон уже міг знайти ключ до таємниці Грааля: не випадково Тібінґ ввів у дію свій план саме тої ночі, коли Ленґдон був у Парижі і в нього була домовленість про зустріч із Жаком Соньєром. Тібінґ, підслуховуючи куратора, був певен, що його велике бажання зустрітися з Ленґдоном віч-на-віч було продиктовано одним: Ленґдон наштовхнувся на щось таке, оприлюднення чого Соньєр міг боятися.
Тібінґ згадав, як легко йому все вдалося. «Я володію достовірною інформацією про найглибші страхи Соньєра». Вчора в обід Сайлас зателефонував куратору, прикинувшись переляканим священиком, якій щойно почув моторошне зізнання від члена своєї парафії. Звичайно ж, він має зберігати таємницю сповіді, то святий обов’язок. Але в цьому випадку…
— Мсьє Соньєр, перепрошую, але я маю поговорити з вами. Я щойно висповідав людину, яка зізналась, що вбила членів вашої родини.
Соньєр був вражений, проте обережний.
— Моя родина загинула в результаті нещасного випадку, — сказав він. — Висновок поліції однозначний.
— Так, автомобільна аварія, — закинув гачок Сайлас. — Чоловік, з яким я розмовляв, зізнався, що він влаштував так, щоб їхня машина впала в ріку.